На Масляну бердичівляни смакували млинці, каталися на санчатах та лазили на дерево за призами(Фото.Відео)

Останньої неділі лютого Бердичів гучно і весело святкував Масляну. Прощався із суворою зимою та закликав до себе лагідну весну. Натовп бердичівлян та гостей міста, бажаючих долучитися до цієї народної традиції, зосередився у парку культури та відпочинку ім. Т.Шевченка. Артисти міського Палацу культури, працівники дитячих садочків та студенти бердичівських коледжів щосили задавали жару. Самі співали, а глядачів до танцю запрошували. Учасники заходу не приховували, що дійство їм до душі.

Бердичівлянка: «Вітаємо зі святом усіх бердичівлян! Бажаємо здоров’я, щастя, усього найкращого. Щоб збувалися усі мрії!».

Бердичівлянин: «Я прийшов на Масляну з мамою, вона стоїть з палаткою від кафе. Ми зранку прибули сюди. Мені подобається, ніби людей цього року більше. бачу, що сцена вже є, конкурси будуть».

Бердичівлянка: «Я люблю Масляну, люблю щороку приходити в парк покататися на санях, позмагатися».

Та були серед святкувальників і такі, хто прийшов на народне гуляння вперше у житті.

Бердичівлянка: «Якщо чесно, то я перший раз сюди прийшла. Цікаво стало, вирішила прийти подивитися, як люди відпочивають».

Традиційні конкурси на спритність і витривалість чергувались із частуванням. Організатори пригощали бердичівлян головними їстівними символами Масляни: млинцями та варениками. Останні пов`язані з культом місяця, плодючістю та продовженням роду. Не меншою пошаною користувались і млинці. За народним повір’ям, на Масляну треба обов’язково з’їсти млинець - на славу весни і щоб гарний врожай був. Виготовлення млинців бере початок від жертовного хліба стародавніх язичників, де коло вважалося знаком Сонця. У палатках виїзної торгівлі такого свіжоспеченого добра було на будь-який смак: із сиром, вишнями, вершками і навіть ікрою.

Бердичівлянка: «Настрій прекрасний, дуже смачні млинці з різними начинками. І шашличок пробували, і за конкурсами спостерігали. Трохи вдома млинців напекли, з собою сюди принесли і тут теж купували».

Масляний тиждень - останній напередодні Великого посту. Тож люд прагнув вволю насолодитися і м’ясними стравами. Рідко хто міг пройти повз спокусливий мангал, не скуштувавши шашлика, що там смажився.

Втамувавши голод, зігрівшись чаєм або дечим більш міцним, городяни вдавались до різноманітних розваг. Хтось у хокей на траві грав, а хтось на санчатах з гірки з’їжджав.

Бердичівлянин: «Настрій чудовий! З дітьми гуляємо. Ми трохи запізнилися на початок, але, думаю, встигнемо наверстати. Свято дійсно схоже на свято».

Дівчинка: «Ми тут веселимось, граємось, катаємось на санках, кидаємось сніжками, пізніше, думаю, будуть конкурси. І млинців, може, скуштую».

Хто-хто, а відчайдушний бердичівлянин Андрій цьогорічну Масляну запам’ятає надовго. Хлопець єдиний наважився вилізти на найвище дерево у парку, щоб дістати з нього подарунок. Процедура зайняла кільканадцять хвилин і зробила Андрія народним героєм. Нагородою для сміливця була рибина, пляшка пива та горілки. Не так від приза, як від вражень у хлопця дух перехоплювало.

Андрій, дістав подарунок з дерева: «Ну, зібрався та й виліз. Раніше не доводилось такого робити. Спочатку було легко, а потім чим вище, тим важче ставало. Цього року приз вище повісили. Але нічого».

В інших шукачів пригод ще був час показати себе, адже народні гуляння у парку тривали до вечора.