Бердичів відзначив 70-ту річницю з дня визволення

День Перемоги - одна із найсвітліших дат у нашій історії. Аби звільнити рідну землю від фашистських загарбників, у боях полягли мільйони людей. Тож не дарма, відзначаючи 9 травня і радіючи мирному небу над головами, щоразу згадуємо про те, що свято це зі сльозами на очах. Згадуємо, скільки горя та сліз принесла у дім кожного омита кров’ю Велика Вітчизняна війна, про те, як зовсім юні хлопці та дівчата йшли на фронт, віддаючи свої життя в ім’я великої Перемоги - такої бажаної для усіх і кожного, про те, як вони - сміливці, йшли в бій, по шматочку вириваючи із рук загарбників рідну землю.

Кожне місто та селище має свою окрему, обпечену і водночас щасливу дату, коли фашистські окупанти врешті не зуміли здолати оборону і зазнали поразку. Має таку і Бердичів. Про це повідомляє Ріо Бердичів.

Бої на околицях міста почали точитися з 1 січня 1944 року. В ніч з 4 на 5 січня відбувся останній, вирішальний штурм Бердичева німецькими військами. На вулицях розгорнулося запекле протистояння, яке принесло із собою немало людських втрат. Вони поклали свої життя, однак досягли поставленої мети - 5 січня Бердичів вдалося повністю звільнити від окупантів.

Ми пам’ятаємо і шануємо свою історію. Щороку біля Вічного вогню збираються усі небайдужі городяни, вчителі, учні шкіл та ті герої, які пам’ятають як усе було. На жаль, із кожним роком їх - живих легенд, стає все менше...

Цьогоріч, 5 січня 2014 року Бердичів відзначив 70-річчя із дня свого визволення від фашистських загарбників. Аби відсвяткувати ювілейну дату, вклонитися ветеранам, вшанувати пам’ять загиблих та вкотре пригадати події 1944 року у Бердичеві підготували низку заходів. Традиційно, розпочалися вони урочистим мітингом біля меморіалу Вічного вогню, на який прийшли небайдужі містяни. Розпочалось зібрання громадськості виступом міського голови Василя Мазура, який подякував присутнім за те, що вони прийшли до меморіалу Вічного вогню і нагадав про події 4-5 січня 1944 року. У жорстоких боях за Бердичів брали участь більше двох десятків військових підрозділів, дивізій та частин радянських військ, дев’яти з яких за проявлену в боях мужність, присвоєно почесні звання «Бердичівських».

«Близько восьми тисяч бердичівлян бились проти ворога на фронтах, у підпіллі та в партизанських загонах, 5 646 чоловік нагороджено орденами і медалями. 4 623 уродженці Бердичева загинуло смертю хоробрих… За цими цифрами приховуються людські долі наших рідних і близьких. Пам?ять з роками точніше осмислює і відточує факти. Вона відділяє полову, залишаючи зерна, і вірить, що з них проросте добро. Ми, покоління дітей фронтовиків, теж віримо, що наша молодь, діти і внуки берегтимуть мир на Землі, пам?ятаючи про подвиг старших поколінь» - відзначив очільник міста, підкресливши, що наш обов’язок жити в мирі заради тих, хто не повернувся з війни.

Криваві події, що передували визволенню міста від окупантів, можна порівняти з трагедією, що сталась у Бабиному Яру – переконаний Сергій Желєзняк, голова міської ради ветеранів ВВв та праці, який від імені старшого покоління виступив перед присутніми.

Також долучилось до урочистостей і керівництво області Сергій Рижук і Йосип Запаловський та голова Верховної Ради України Володимир Рибак, вітальні листи від імені цих посадовців було зачитано на мітингу. По завершенні урочистої частини відбулось урочисте покладання квітів до підніжжя меморіалу. Після чого, ходою пам’яті, громада міста рушила до пам’ятника визволителям Бердичева. А по завершенню урочистої частини городяни зібралися біля міського Палацу культури ім. О. Шабельника, де мав відбутися святковий концерт. Тут, ще до його початку, простонеба розташувалися військова техніка (гаубиця, БТР, гармати тощо) та польова кухня зі справжньою солдатською кашею, яку могли скуштувати усі охочі. Та й це ще не все: у холі МПК просто неможливо було пройти повз тематичну виставку робіт вихованців художньої школи і відділення науково-технічної творчості Центру позашкільної освіти ім. О. Разумкова.

Коли усі зайняли свої місця у залі, розпочався концерт. Запанувала повна тиша. Складалося враження, ніби якимось чином ми перенеслися у ті страшні воєнні роки, коли трикутні листи-звісточки із фронту були чимось особливим - свідченням того, що рідна людина жива, коли стражденні матері просили у тих, хто привозив до їхніх країв відеохроніки з війни, зробити для них знімок сина, коли кожен стук у двері міг або принести надію, або зруйнувати її назавжди...

Зі сцени лунали тогочасні пісні, у яких оспівана перемога, було представлено театралізовані сценки, декламовані вірші, історичні факти, спомини. Одним із таких поділилися юні бердичівляни Віктор і Вікторія. Вони із гордістю розповіли присутнім про свого дідуся Віктора Івановича Удовиченка - учасника Великої Вітчизняної війни, одного із тих, хто 70 років тому захищав від окупантів наше місто, почесного громадянина Бердичева, на честь якого їх і назвали батьки.

Хвилиною мовчання городяни вшанували пам’ять загиблих та вклонилися живим героям. На щастя, наше покоління ще може пишатися тим, що мало змогу чути розповіді про війну із уст тих людей, які боролися за наше мирне майбутнє. У Бердичеві їх залишилося двоє. Усі присутні у залі встали, аби подякувати за подвиг Миколі Івановичу Калинському і Веніаміну Дмитровичу Коваленко. Міський голова Василь Мазур подарував ветеранам квіти.

Із зали МПК ім. О. Шабельника делегація від молоді міста та військовослужбовців попрямувала покласти квіти до могили підпільників та пам’ятника "Скорботний воїн", що на військовому кладовищі.