Олександр Шевчук: “Житомирські студенти мовчати не будуть, коли чіпають своїх”

Житомирський євромайдан чи не вперше за кілька останніх років виокремив нових лідерів. З ними почали рахуватися старші за віком і більш досвідчені опозиційні функціонери. Одним із “Відкриттів 2013 року” можна назвати 20-річного Олександра Шевчука, який навчається на інженера-механіка у Житомирському державному технологічному університеті.

-Як ти став активістом житомирського євромайдана?

-Я з першого дня був на столичному євромайдані, коли там ще не “пахло” сценою. Тоді стояли люди на підтримку асоціації з ЄС. Одразу ж почали формувати житомирський актив. У соціальних мережах я списався з хлопцями, які поділяють мої погляди, і долучився до оргкомітету. Став займатися студентством, бо сам є студентом.

-Усі вузи виходили на житомирський євромайдан?

-Я контактую з усіма, крім ЖВІНАУ, але це не означає, що їхні студенти не беруть участі у євромайдані.

-Де, на твій погляд, найбільш активні студенти?

-У Житомирському державному університеті. Можливо, це пов’язано з тим, що там навчаються більш творчі люди, гуманітарії. Технарі ніби й підтримують, але до реальних дій вони не готові ще, хіба лайкають чи постять статті.

-Але що може спонукати студентів вийти на вулиці?

-От дивись: після силового розгону у Житомирі 2 грудня відбувся багаточисельний студентський марш (понад 2 000 людей), бо побили саме студентів. Вони зрозуміли, що ніхто, крім них, не є такою рушійною силою. За тиждень, коли пікетували обласну раду, інші установи, було вже менше студентів, а лишилися найбільш активні.

-Зрозуміло, що молодь одразу реагує на кричущі випадки і тоді виходить на вулиці. Невже, крім цього, нічого не запалює до виявлення власної громадянської позиції?

-Необхідно бути у постійному контакті зі студентами. До політики вони ставляться пасивно, бо не бачать, на жаль, себе важілем, який впливає на поточну політичну ситуації у країні. Тоді (після розгону) вони вийшли, бо побили не кого-небудь, а саме студентів, тобто своїх. Для залучення молоді я би почав із розвитку студентського самоврядування, яке ніби і є, але переважно залежить від адміністрації. Буде команда – буде дієве самоврядування.

-Буквально сьогодні я спілкувалася із знайомою студенткою Інституту іноземної філології і поцікавилася, як її однолітки ставляться до євромайдану. Вона каже, що більшість підтримує, але є й такі, які за тісніші стосунки з Росією.

-І не таке ще говорять. Спеціально запускають чутку, що на євромайдані стоять за гроші, і мені таке закидали. До мене підходили і питали, чи можна у нас заробити. Я спочатку думав, що вони приколюються, а потім пояснював, що це маразм платити за участь в акції, коли мова про побиття наших одноліток, порушення прав. Прикро, але чимало студентів сприймають Майдан як політичний чи партійний проект, де мають водитися гроші. Студенти готові стояти за свої ідеї і права, але рідше від щирого серця – за партії. Треба змінювати підхід до спілкування з молодю.

-Де можна здобути таку, я б сказала, суспільно-комунікативну практику? Які альтернативи студентських парламентів?

-Як варіант це може бути участь у “молодіжках” партій. Я вважаю, що зараз найбільш показова робота у молодіжному крилі УДАРу.

-Є ще молодіжка Регіонів.

-Я не можу довіряти тому, що особисто не бачив.

-Чи траплялися випадки тиску особисто на тебе?

-Ні. Я така людина, що ніколи не мовчатиму і всі це знають. Під час студентського маршу закликали вийти ректорів. Вони побачили, що ми вийшли не на політичну акцію і підтримали нас. 10 січня на кількох активістів, серед яких був і я, ледь не вчинили напад. Одразу після завершення лекції “Відкритого університету Житомира” (просвітницький проект житомирського євромайдану – О. Г.) за нами був “хвіст” на вулиці Михайлівської і до перехрестя Київської та Хлібної. Біля офісу у цей час вже чекали троє, від яких ми встигли сховатися. Вони щось кричали, але ми не чули що саме. Далі вони намагалися наздогнати авто, де ми сиділи, на своїх автівках. Це свідчить про те, що переслідування було сплановановим. Ми по телефону викликали міліцію, яка приїхала, правда, неодразу до нас. У міськвідділі давали свідчення, а слідчий усе брав на смішки, йому постійно хтось телефонував і наче консультував, як записувати. Це вже 14й напад на житомирян за їхню участь у євромайдані і досі ніхто не затриманий. Незрозуміло, чим займається міліція. Єдине, що відомо: автомобілі, які гналися за нами, мали номери від інших машин.

-Чи не відлякаують такі пригоди від участі у суспільно-політичному житті?

-Звичайно, ні. Не можна надіятись, що хтось зробить за тебе те, що ти маєш зробити. Навпаки ці пригоди лише підвищують мій патріотичний дух і збільшують кількість людей, котрі виступають проти системи. Тому разом до перемоги у нас лише один шлях.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оцініть першим
(0 оцінок)
Поки ще ніхто не оцінював
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати

Коментарі