Жебрацтво як бізнес: у Бердичеві «безнога» жінка стала ходячою

Чи допомагали ви хоча б раз комусь із жебраків грошима? Певно, що так. Нині досить часто на вулицях міста можна зустріти людей, які благають про поміч. Хоча, як проказує практика, останні не завжди того потребують.

Переконатися у цьому могли уі присутні на засіданні адміністративної комісії, яке відбулося у середу, 5 лютого. Як розповіла одна із її членів, державний адміністратор Олена Брюханова, кілька днів тому, коли погодні умови значно погіршилися і температура сягнула двадцяти градусів із позначкою «мінус», до неї зателефонувала жінка. Вона розповіла, що поблизу магазину «Анютка», що навпроти Центрального ринку, в коробці сидить жебрачка без ніг. Нещасна, за словами бердичівлянки, замерзає, а працівники виконкому (знову ж таки за її словами) не звертають на це ніякої уваги. Городянка слізно просила зробити будь-що і врятувати життя незнайомці.

Повідомляє «РіО. Бердичів».
Після цієї розмови Олена Брюханова почала шукати вихід із ситуації. Першим, кому вона подзвонила, був начальник міського управління праці і соціального захисту населення Олег Павліківський. Заручившись його підтримкою та взявши із собою ще кількох працівників виконавчого комітету, разом вирушили рятувати обездолену від холодної і голодної смерті.

Приїхавши на місце, вони і справді побачили ту саму жебрачку без ніг, що сидить у коробці. Вони підійшли до неї, запропонували допомогу. Проте, діалог відразу не склався. Жінка навідріз відмовилася їхати до пункту обігріву і взагалі воліла, щоб її залишили у спокої. Коли жебрачка зрозуміла, що цього не станеться, почала збиратися. Однак, того, що сталося далі, ніхто не чекав. Прямо на очах у присутніх відбулося «зцілення»: «безнога» жінка впевнено підвелася, одягнулась у пристойний верхній одяг і швиденько, допоки здивовані благодійники не схаменулися, втекла. Виявилося, шахрайка увесь цей час просто складала ноги у коробці таким чином, що у перехожих складалося враження, що їх у неї немає. Більше того, сама вона мешкає у Житомирі (про що вона обмовилась), час від часу здійснюючи «тур» по інших містах. Так і заробляє.

Згодом, переповідаючи історію один одному, вдалося встановити, що жебрачка обдурила чимало мешканців нашого міста. От і вір після цього людям… Прикро лише те, що після таких «обездолених» зникає бажання комусь допомагати, хоча є ті, кому це дійсно потрібно.