Православні житомиряни відзначають Стрітення

У свято Стрітення Господнього Свята Православна Церква згадує важливу подію земного життя Господа нашого Ісуса Христа (Лк. 2, 22 - 40). У 40 -й день після народження Богонемовля було принесене в Єрусалимський храм - центр релігійного життя богообраного народу. За Законом Мойсея (Лев. 12) жінці, яка народила немовля чоловічої статі, в продовження 40 днів було заборонено входити в храм Божий. Після цього терміну мати приходила в храм з немовлям, щоб принести Господу подячну і очисну жертву. Пресвята Діва, Матір Божа, не мала потреби в очищенні, бо народила Джерело чистоти і святості, але з глибоким смиренням Вона підкорилася закону Мойсея.

У той час жив в Єрусалимі праведний старець Симеон. Йому було одкровення, що він не помре, поки не побачить Христа Спасителя. І Дух Святий був на ньому. За одкровенням благочестивий старець прийшов у святий храм у той час, коли Пресвята Богородиця і праведний Йосиф принесли туди Немовля Ісуса, щоб виконати законний обряд. Богоприємець Симеон взяв Богонемовля на руки, і благословив Бога, промовивши: " Нині відпускаєш раба Твого, Владико за словом Твоїм з миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, що Ти приготував перед лицем всіх людей, світло на просвіту народам і славу людей Твоїх Ізраїля "(Лк. 2, 29-32). Пресвятій Діві праведний Симеон сказав: " Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; Він буде знаком протиріччя, та й тобі самій меч прошиє душу, щоб відкрились думки багатьох сердець" (Лк. 2 , 35).

У храмі була також 84 -річна вдова Анна пророчиця, дочка Фануїлова, "яка не відходила від храму, постом і молитвою служачи Богові день і ніч. І вона в той час, славила Бога та говорила про Нього всім, що чекали визволення Єрусалиму"(Лк.2,37-38).

До Різдва Христового всі праведні мужі і дружини жили вірою в прийдешнього Месію Спасителя світу і чекали Його пришестя. Останні праведники Старого Завіту - праведний Симеон і Анна пророчиця удостоїлися зустріти в храмі Носія Нового Завіту, в Особі Якого вже зустрілися Божество і людство.

Свято Стрітення Господнього відноситься до найдавніших свят християнської Церкви. Відомо, що в день цього торжества виголошували проповіді святителі Мефодій Патарський ( + 312 ), Кирило Єрусалимський

( + 360 ), Григорій Богослов ( + 389 ), Григорій Ніський ( + 400 ), Іоан Золотоустий ( + 407 ). Але, незважаючи на раннє походження , це свято до VI століття святкувалося не так урочисто . У 528 році , за імператора Юстиніана (527 - 565 ), Антіохію спіткало лихо - землетрус, від якого загинуло багато народу. За цим нещастям було інше. У 544 році з'явилася моровиця, від якої гинуло щодня по кілька тисяч чоловік. У ці дні всенародного лиха одному з благочестивих християн було відкрито, щоб святкування Стрітення Господнього здійснювати урочистіше.

Коли в день Стрітення Господнього було звершено всенічне бдіння і хресний хід, лиха у Візантії припинилися.

Багатьма співами прикрасили свято церковні піснетворці: в VII столітті - святитель Андрій, архієпископ Критський, і в VIII столітті - святитель Косьма, єпископ Маюмський, преподобний Іоанн Дамаскін, святитель Герман, Патріарх Константинопольський.

З подією Стрітення Господнього пов'язана ікона Пресвятої Богородиці, іменована " Пом'якшення злих сердець" , або " Симеоном проречена ".

Ікона "Симеоном проречена" символізує виконання пророцтва праведного старця Симеона : "Тобі Самій зброя пройде душу " (Лк. 2 , 35).

У певному сенсі Стрітення Господнє - свято, яке завжди з нами. Адже зустріч кожного з нас з Богом відбувається кожну хвилину, навіть тоді, коли ми цього можемо не помічати ...

Кожному християнинові важливо згадати, що свого часу наша мати принесла нас до храму і теж поставила перед Господом, щоб ми стояли в твердості віри і святості життя. Слова '' нині відпускаєш ... '' відносяться не тільки до старозавітної Церкви, до старозавітнього людства, вони відносяться до кожного з нас. Рано чи пізно вони торкнуться нас усією свою сутністю. Тому дуже важливо пам'ятати про них, а разом з цим і про те , що ми завжди стоїмо перед Богом, хоча не завжди усвідомлюємо це, чи заглушаємо це суєтою, гріхами і непокорою волі Божій.

Нехай свято пришестя Христа в храм і зустріч Його в цьому храмі відкриє для нас шлях до християнських роздумів про Бога і про себе самих, про наше неминуче " нині відпускаєш ..." , і нехай буде для нас тоді мирною і радісною зустріч з Христом Богом нашим, до Якого завжди повинна прагнути християнська душа.