14 років у пошуках справедливості. Як житомирські пенсіонери судяться з підприємцем за свою частку майна

Нещодавно до редакції сайту завітали чотири миловидні жіночки у віці. Привітні візитерки розповіли як майже 14 років шукають правди та не можуть отримати належну їм частку майна.

Пенсіонерки зіштовхнулись з підприємцем, який краще потратить кошти на адвокатів та підкупи, аніж розрахується з боргами.

Всю історію тривалої судової тяганини, що  трапилась з жінками, взялась розповідати Раїса Михайлівна:

«Ми були засновниками ТОВ «Богунське» з 1994 року. У 1998 році, коли перейшла реорганізація, ми вийшли з товариства. При виході з товариства, кожен мав свою частку в статутному фонді. Вийшло нас з товариства 14 чоловік. Звісно нам товариство мало виплатити цю частку.» - розповідає пані Раїса.

«Виплатили нам шкафи, якісь сковорідки і т.д. А три приміщення, що були викуплені за наші майнові сертифікати (кафе «Пирожкова», «Шашлична», «Закусочна») – зась.» - приєднується до розмови інша гостя, Ніна Іванівна.

«До речі«Закусочну» власники продали, так як в товариства були борги. Погасили борги вони за рахунок цього приміщення. А два приміщення лишились. І як виявилось основні средства, які нам повинні були виплатити – так і не виплатили» - продовжила Раїса Михайлівна.

Виявляється, що ще в період 2001-2003 років жінки звернулись до Богунського районного суду з позовом про стягнення з ТОВ «Богунське» належної вартості частини майна. Рішенням суду в 2006 році стала Ухвала стягнути з товариства невиплачену частку майна пропорційну долям.

«У січні 2006 року була винесена Ухвала судом,  про те, щоб виплатити і виділити кафе «Шашлична» для погашення майнового спору» - роз’яснюють  жінки.

«Проходить пів року, а наші опоненти звернулись за оскарженням. Оскільки вони назвали рішення суду заочним. Але ще до цього суд наклав заборону на дані приміщення (їх не можна було продавати)» - розповідає пані Раїса.

Попри заборону продавати приміщення, директор усіма шляхами робить усе, щоб залишитись «повноправним» господарем. З 2002 по 2007 рік товариство неодноразово реорганізовувалось. І це не говорячи про банкрутство підприємства…Словом, робилось усе, щоб жінки зневірились і перестали шукати правди.

 «У такій скрутній ситуації ми звернулись за захистом до прокуратури області. Бо на адвокатів у нас грошей немає. І нас підтримали. Тоді нас особисто прийняли прокурор області Фронтовський та його перший заступник Чумаченко.» - веде Раїса Михайлівна.

У 2010 році прокуратура подає до суду позов в інтересах жінок про виділення майна зі статутного фонду підприємства, визнання недійсним договорів, за якими директор намагався відчужити належне товариству майно.

«Нам прийшлось пройти дуже багато: три роки справа розглядалась в Житомирі, Рівному та у Києві – Вищим господарським судом України. При цьому судді різних інстанцій писали, що ми не праві… Однак працівники прокуратури боролись за нас! За апеляціями та касаціями прокуратури справа переглядалась і переглядалась. І ось нарешті, Рівненським судом винесено рішення на нашу користь!» - розповідає Раїса Михайлівна.

На жаль на цьому історія не закінчилась, а навпаки розпочався найскладніший етап – самого повернення коштів, або майна.

«У господарському суді довго не видавали наказ, фактично рішення суду. Через чотири місяці, лише після звернення до голови суду, нам видали наказ про виділення нам будівлі. У липні 2013 року вернулись ми у виконавчу службу. Там підтвердили рішення про виділення будівлі. У реєстраційній службі нам порахували кількість відсотків кожному з будівлі. Ще з самого початку була судово-бухгалтерська експертиза. Наша частка склала кожному певну суму в коштах, або ж 25 відсотків у майні. Але в міськраді нам не зареєстрували це. Тоді ми звернулися до суду, з проханням, щоб нам виділити будівлю для погашення боргів по майновому спорі» - пояснюють жінки.

«У 2014 році прокуратурою області заявлено ще один позов, розгляд якого чекаємо наприкінці квітня… Сподіваємось це й стане остаточним завершенням. Прикро, що нам, людям, які мають понад 20-річний стаж приходиться ось так відвойовувати своє. Напевно він (ред.. власник) думає, що ми старій можна ось так нас «обграбовувати»… Наша справа вже давно мала б бути забутою!» - підсумовує пані Раїса.

Ситуація, в яку потрапили жінки скоро вирішиться і ми сподіваємось, що на користь правди та справедливості. А жінки пообіцяли завітати після останнього рішення суду до редакції 0412 і розповісти як все пройде. Будемо чекати наших візитерів.