Весна у Житомирі заполонила все навколо. Озирніться!

Так гарно. Які дерева, які квіти, який цвіт! Душа радується.Треба лише це все помічати, а значить - піднімати голову вверх і переводити погляд з мертвого асфальту на живі природні декорації, які нас оточують і які ми чомусь навіть не цінуємо.

Хоча у них - увесь світ. Світ - це природа, яка була до нас і нас усіх переживе. Скільки змінилося поколінь і чи не кожне вважало себе обраним, найрозумнішим, маючим владу розпоряджатися усім навково так, ніби це ними ж створено. Але природа, яка нас оточує, все одно останнє слово має за собою. Вона милує наше око, вона ж нас і карає за зазнайство і хибне перебільшення ролі людини у вселенському процесові.

Інколи доводиться чути, що Житомир - нецікаве місто, що у нас все брудно, нудно, що люди погані, що перспективи тут ніякої немає. Мовляв, треба тікати куди подалі з цього болота, поки воно тебе не затягнуло з головою. Так воно і є... для тих, хто так думає. Негативні установки не можуть не реалізуватися в реальності.

Ще гірше, коли погані думки на адресу рідного міста селяться у головах великої кількості людей. Їх має бути шкода. Вони живуть і навіть не підозрюють, яка краса нас оточує саме тут у Житомирі.