В Бердичів приїхали «Майстер і Маргарита» московського театру «Арбат». Фото.

21 травня в міському Палаці культури імені О. Шабельника пройшли гастролі московського театру «Арбат». Артисти привезли в наше місто прекрасну виставу «Майстер і Маргарита» за мотивами однойменного твору Михайла Булгакова.

Перед виставою цікавило чи буде багато людей, адже московські артисти відійшли від традиційної масштабної рекламної кампанії у всіх ЗМІ, до якої зазвичай вдаються всі артисти, що відвідують з гастролями наше місто, і просто розклеїли свої афіші по всьому Бердичеву. Як і у давні часи, така реклама виправдала себе – більшість місць в залі були розкуплені задовго до початку вистави. Тим більше, що вартість квитків була більш-менш доступною від 50 до 100 гривень, а склад акторів, імена яких уже стали брендовими серед любителів кіно і театру, обіцяв щось цікавеньке. А ще більше цікавила сама постановка та режисерське бачення, адже сам роман є геніальним твором, і, як колись зізнався один з режисерів, який зумів зняти фільм за мотивами роману, важко екранізується чи ставиться на сцені. Просто тяжко вдало передати усе закладене в цьому творі, та актори «Арбату» зуміли відтворити на сцені цей шедевр світової літератури.

Московський театр «Арбат» прибув в наше місто одним зі своїх кращих складів – роль іудейського прокуратора Понтія Пілата виконував відомий багатьом поколінням глядачів, артист театру і кіно Івар Калниньш, весь драматизм душі Майстра вдалось передати Володимиру Філатову, заслуженому артисту Росії. Невеличка трупа акторів у складі семи чоловік перевтілювалися під час спектаклю в кількох персонажів, відтворюючи не лише образи твору, й саму атмосферу. Часом здавалось, що містицизм твору вплинув не лише на акторів, а й на глядачів – така неймовірна тиша була в залі під час вистави.

Як повідомили самі актори на початку спектаклю, вони покажуть уривки з цього відомого шедевру, з яких згодом можна буде скласти одне ціле. Щоправда, режисер трохи перекроїв і осучаснив сам твір і зробив свої акценти у постановці. Так, другорядний персонаж вампірши Гелли був виведений на передній план з самого початку вистави – у сцені, що починає твір, там, де Воланд зі свитою прибуває в місто, вона теж бере участь, а під час вистави вона майже весь час була на сцені, виконуючи ролі іноді на межі - здавалось, що у інших персонажів галюцинації. Вона часто говорила фрази, що в оригінальному творі належать іншим персонажам. Можливо, саме так режисер знайшов вихід зі становища, коли потрібно було заповнити фрази того чи іншого персонажа.

Переконливим і зворушливим був Ієшуа Га Ноцрі та Майстер у виконанні Володимира Філатова. Часом здавалось, що вони у цій постановці одне ціле, легкість та чи то іронічність, чи то всесвітня печаль в образі Ієшуа, гармоніювали з божевільним спокоєм Майстра. Маргарита, подруга Майстра, у цій постановці була трохи неповороткою, її жести та інтонації були «дерев’яними», занадто різкими та награними.

Свита Воланда невиразна, їх всіх затьмарював своїм харизматичним характером кіт Бегемот, персонаж, образ якого тримається на тонкій грані і певною мірою знімає гостроту тих життєвих, моральних та філософських проблем, які режисер спробував передати глядачам. Улюблений блазень Воланда, як чортик на мотузочці стрибав та своїми влучними репліками викликав сміх в залі.

Всі глядачі, які хоч раз читав цей твір, чекали сцени, в якій Маргарита править балом сатани. Після перевтілення Маргарити у відьму і розпочалась кульмінаційна сцена п’єси. Коли Бегемот дав сигнал для початку балу, Воланд представив Маргариті присутніх музичних геніїв, «короля вальсів» австрійського композитора Йоганна Штрауса та оркестр, в якому грають кращі музиканти світу. Але найцікавіше було тоді, коли розпочалось знайомство з видатними гостями цього балу – за режисерським задумом в залі ввімкнули світло і Воланд зі свитою, показуючи на той чи інший ряд ошелешених глядачів, представляв їх як своїх гостей - низку убивць, отруйниць, катів, розпусниць та інших вельможних злочинців. Відтанцювавши своє, Маргарита нарешті отримує назад кохання – їй повертають Майстра і дарують їм вічний спокій та щастя бути завжди разом.

Вистава закінчилась, як і роман – Воланд, завершивши усі справи зі своєю свитою, залишив місто.

Після завершення вистави, весь зал аплодував акторам стоячи, кілька разів викликаючи їх на сцену. Їдучи додому неодноразово ловив себе на бажанні перечитати роман, адже тепер деякі персонажі цього твору мають цілком реальні риси, які влучно передали на сцені актори московського театру «Арбат».