Сьогодні склалася така ситуація, що число заповідників та заказників зростає, а спеціалістів у цій галузі не так уже й багато. Наприклад, Поліський, Рівненський та Древлянський природні заповідники є найбільшими у Західній Україні. І працюють там переважно випускники факультетів лісового господарства. Так вже склалося, що у Житомирській, Рівненській, Вінницькій та Хмельницькій областях жоден вищий навчальний заклад не готує фахівців за такою спеціальністю.
У зв'язку із цим кафедра екології та природокористування Житомирського державного університету імені Івана Франка розпочинає у 2014 році підготовку фахівців за напрямом 6.040106 «Екологія, охорона навколишнього середовища та збалансоване природокористування» з перспективою подальшої підготовки на цій основі спеціалістів та магістрів за спеціальностями 7(8).04010606 «Заповідна справа» та 7(8).04010601 «Екологія та охорона навколишнього середовища». Необхідно підкреслити, що остання спеціальність передбачає, окрім присвоєння кваліфікації еколога, також і присвоєння кваліфікації вчителя або викладача вищого навчального закладу.
«Одним із наших завдань є підготовка спеціалістів, які зможуть працювати у міжнародних екологічних проектах. Майбутні випускники даної спеціальності можуть не хвилюватися про працевлаштування, оскільки між університетом та Поліським, Древлянським та Рівненським заповідниками уже є договори, відповідно до яких студентів забезпечуватимуть базою для практики. А в майбутньому кращі студенти матимуть можливість працювати в цих заповідниках. Вже цього року планується набір з 25 чоловік. Проте державних місць у новому навчальному році не буде. У зв’язку з революційними подіями процес затягнувся. Ми лише недавно отримали ліцензію, тому заяву на державні місця подати не змогли. Але в перспективі державні місця, думаю, будуть», - розповідає завідувач кафедри екології та природокористування ЖДУ імені Івана Франка Олександр Гарбар.
А проректор з наукової і міжнародної роботи ЖДУ імені Івана Франка Наталія Сейко каже, що відкриття нової спеціальності – це потреби ринку, виклик часу, а також бажання університету розширювати свою сферу впливу у навчально-науковій царині.
