145 лісівників Житомирщини зі зброєю в руках боронять нашу землю

Війна, яку ще рік тому ніхто із нас і уявити собі не міг, не лише внесла свої корективи у наше життя. Вона сіє смуток та тривогу, забирає наших кращих синів, несе горе в сім'ї.

- Сьогодні нелегко всім, - каже Андрій Курінський, начальник обласного управління лісового та мисливського господарства. – Найважче, звісно, нашим воякам, які під кулями, без сну і відпочинку, ризикуючи життям і здоровям, боронять нашу землю від ворога. Важко їхнім сімям, які лишилися без чоловічої підтримки та ще й постійними хвилюваннями: як він там? Непросто і всім нашим співгромадянам, які вболівають за долю країни та свого народу.

Про це 0412 передає прес-служба ЖОУЛМГ.

Лісівники області не стоять осторонь найгостріших проблем у нашому суспільстві. 145 наших працівників зі зброєю в руках боронять нашу землю. Деякі з них в зоні АТО уже понад півроку. На жаль, маємо і втрати: 37-річний працівник Словечанського лісгоспу загинув в боях під Донецьком.

Ті ж, хто лишився тут, на своїх робочих місцях, робимо все можливе, щоб наблизити перемогу. Ми маємо досить потужну профспілкову вертикаль, яка має можливість надати матеріальну допомогу, наші працівники перераховували кошти із заробітної плати. Загалом впродовж останніх місяців близько мільйона гривень надали лісівники на придбання військового обладнання, бронежилетів, продуктів харчування, одягу, медикаментів. Окрім того, допомагаємо і в ремонті військової техніки, допомагаємо пораненим та сім'ям загиблих.

У державному підприємстві «Радомишльське лісове господарство» вболівають за всіх, кому доводиться воювати в зоні АТО, та найбільше піклуються про п’ятьох своїх працівників, які беруть участь у бойових діях, та про їх сім'ї.

Намагаємося допомогти всім, чим можемо, - долучається до розмови директор Радомишльського лісгоспу Іван Дмитренко: окрім матеріальної допомоги, колеги допомагають і город обробити, і дров на зиму заготовити. Та й просто дружня підтримка не зайвою буває, щоб рідні наших захисників не почувалися самотніми.

Людмилі Пилькевич, чоловік якої, старший майстер лісу Радомишльського лісгоспу Сергій Павлович, уже більше півроку воює на Луганщині, тепер доводиться самотужки виховувати двох дітей, старший із яких до того ж в цьому році – першокласник.

До цієї сімї і завітали представники управління та лісгоспу з подарунками, які зараз найбільш необхідні: шкільний одяг та навчальне приладдя, а ще іграшки та солодощі.

Щира радість в очах пані Людмили та її синів Владислава і Назара від отриманих подарунків вмить змінюється сумом, як тільки мова заходить про чоловіка і батька та всі бажання зводяться до одного: аби скоріше їх воїн повернувся додому живим, неушкодженим та з перемогою А надто хочеться, щоб 1 Вересня до школи сина повів за руку батько.