Бердичівські борці стали другими на літніх дитячо-юнацьких іграх

Чергову престижну перемогу записав на свій рахунок Бердичів спортивний: цього разу свято прийшло на вулицю борців. Днями вихованці Бердичівської ДЮСШ, очолювані тренером-викладачем Віктором Русом, повернулися з Польщі, де проходили ХІ міжнародні дитячо-юнацькі ігри.

Захід чимось нагадує дитячу Олімпіаду, розповідає наставник бердичівських спортсменів: окрім змагань із боротьби, там проводилися і футбольні зустрічі, і волейбольні, і плавальні змагання, і баскетбольні. Команда наших борців складалася з п’ятьох спортсменів: представляти Бердичів і Україну Віктор Рус довірив Богдану Гнесю, Івану Сіромолоту, Іллі Русу, Ігорю Герасимову та Миколі Коврижних. Про свій вибір тренер не пошкодував: Коврижних виборов «бронзу», Герасимов – «срібло», ну а трійка Гнесь-Сіромолот-Рус привезла додому найдорогоцінніші медалі.

Віктор Рус, тренер-викладач Бердичівської ДЮСШ: «Ребята превосходили соперников и технически, и физически. Выполняли красивые броски, за что получали максимальные оценки – пятерки. Периоды мы заканчивали ярко – на эффектных бросках с амплитудой.»

За результатами виступів невеличка бердичівська збірна здобула командне 2-ге місце. Це хороший результат, констатує тренер. Гарного настрою нашим землякам додало і те, що колегіальним рішенням усіх тренерів команд борців, найтехнічнишим учасником ігор було визнано бердичівлянина Іллю Руса. Чотирьох суперників йому довелося ефектно покласти на лопатки, аби стати кращим серед кращих.

Ілля Рус, вихованець Бердичівської ДЮСШ: «Ну там, скажем, не очень сложно было – в Украине борьба намного лучше развита. В Польше борьба не такая вовсе, было непривычно и страшновато. Но все это – до первой схватки. Дальше все стало на свои места.»

Не тішитися такими здобутками неможливо, говорить тренер бердичівських борців, тим більш, що він день за днем спостерігає відчутне зростання рівня своїх учнів. Свідченням тому, зокрема, є те, що перемога у Польщі – не перша у 2011-му.

Віктор Рус, тренер-викладач Бердичівської ДЮСШ: «На чемпионате области мы имели очень много чемпионов и призеров – это и братья Мардоянцы, и братья Сиромолоты, и Богдан Гнесь, и братья Корнишуки. Вот такие у нас выходят династии – пришел старший брат и привел с собой младшего. Мы достигли определенного уровня: на области, допустим, прочно закрепились в 1-й тройке. На украинских молодежных летних играх наша команда стала третьей. А это, считаю, хороший результат.»

Разом з усіма польські трофеї розглядав і Валерій Кучерук. Цього разу за кордон він не їхав, розповідає, але цим не надто переймається: у нього вже є певні успіхи, є бажання перемагати, а значить все ще попереду.

Валерій Кучерук, вихованець Бердичівської ДЮСШ: «Інші види спорту мені якось не подобаються, до душі – вільна боротьба. Тут все таке напружене, набираєшся сили… коли я їжджу на змагання і виграю там або програю, то засмучуюсь, тому що тренуюсь далі, міцнішаю. А потім вже як іду, то стаю першим. Як от у Коростені. Взагалі ж я радий, що ходжу на боротьбу.»

Колись через суворі вимоги 6-річний Віктор Рус все ніяк не міг потрапити до секції борців: туди брали лише з 10 років, тож хлопцеві довелося всіма правдами і неправдами досягати найзаповітнішої мети стати борцем, а паралельно наполегливо зміцнюватися фізично. Нині, вже будучи у статусі педагога, він не ставить таких жорстких умов тим, хто виявляє бажання вчитися у нього. На тренування до школи ходять і 6-річні,і 7-річні. Так, із ними більше мороки, зізнається Віктор, але ж і щастя набагато більше, коли на змаганнях вони кладуть на лопатки куди старших за себе.