Сьогодні прощалися із відомим житомирянином Володимором Шинкаруком

6 грудня в Житомирі на 60-му році життя помер відомий український бард, член Національної спілки письменників України, професор Житомирського держуніверситету ім. Івана Франка Володимир Шинкарук.

Поховання відбулось сьогодні 8 грудня. О 9:30 відбулось прощання біля центрального корпусу Житомирського державного університету ім.І.Франка. З 10:00 до 12:00 - прощання в Житомирському обласному музично-драматичному театрі ім.І.Кочерги. З 12:00 до 13:00 - відспівування в Свято-Хрестовоздвиженському храмі.

Поховали митця на міському кладовищі "Дружба".

Біографія з авторської сторінки Володимира Шинкарука: Народився 19 серпня 1954 року в селі Вчорайшому Ружинського району Житомирської області в родині медиків. 1958 р. батьки переїхали на Хмельниччину – спершу в селище Теофіполь, де прожили чотири роки, а потім - у місто Красилів (1962 р.-1967 р).

1967 р. родина Шинкаруків повертається на Житомирщину і оселяється в селищі Червоному Андрушівського району.

Зі шкільних років література, музика і спорт ішли з Володимиром поруч. Йому в один і той же час хотілося бути то спортсменом, то музикантом, то письменником. Навіть після закінчення десяти класів, Володимир ще не мав чіткого уявлення про те, чому присвятити своє життя. Одне лише було очевидно: йому близька гуманітарна сфера.

У 1971 р. після закінчення Червоненської середньої школи і «не вступу» до Київського університету, Володимир став працювати завідувачем клубу Червоненського цукрового комбінату. Ця робота завклубом цукрового комбінату відкрила Володимиру перспективи професії культпрацівника, і 1972 р. він вступив до Житомирського державного педагогічного інституту ім. І. Франка на філологічний факультет. 1976 р., після закінчення інституту, залишився викладати на кафедрі російської та зарубіжної літератури. Згодом була служба у війську, де Володимир потрапив до ансамблю пісні і танцю Прикарпатського військового округу (для нього це була справжня школа художньої творчості). Далі було навчання в аспірантурі Київського державного педагогічного інституту ім. М. Горького, під час якого з більшим захопленням Володимир ходив на записи програми «Телевізійний клуб авторської пісні», ніж на консультації до свого наукового керівника професора Івана Крука.

Працював на посадах асистента, старшого викладача, доцента, професора Житомирського державного університету ім. І. Франка, а також у Київському Національному університеті культури та мистецтв (2000 р. – 2002 р.). Його наукові інтереси стосуються сфери історії літератури та мистецтва, літературного краєзнавства. Володимир Шинкарук – автор біобібліографічного довідника «Літературна Житомирщина» (1993 р.), навчальних посібників з грифом Міністерства освіти і науки України «Давня література. Практикум» (2003 р., у співавторстві з П. Білоусом), «Українська література. ХІ-ХVІІІ ст. Практикум» (2006 р., у співавторстві з П. Білоусом), більш як шістьох десятків наукових статей.

Постійно поєднує науково-педагогічну діяльність з концертними виступами. Музична освіта Володимира обмежується двома класами музичної школи, у цій сфері він – «самоук», музичної грамоти, а також гри на кількох інструментах навчався самотужки, постійно слухав музику – естрадну, класичну народну. Як автор і виконавець є переможцем багатьох музичних фестивалів і конкурсів, виступав з концертами у Польщі, Словаччині, Угорщині, Німеччині, Франції, США. Записав і видав два магнітних альбоми «Дім для душі» (Сoll. 1, 1998 р.), «Дім для душі» (Сoll. 2, 2001 р.); компакт-диски «Дім для душі» (2002 р.) та «Колір тиші» (2007 р.), «Перекоти-НЕБО» (2009 р.).

Володимир Шинкарук входить у Національну спілку письменників України. Друкувався в журналах «Київ», «Перець», «Дніпро». Його перу належать книги поезій та пісень: «Moderatо синіх сутінків» (1994 р.), «На відстані ночі» (1996 р.), «Перелітні дощі» (1999 р.), «Перехрестя розлук» (2004 р.), «Колискова для осені» (2009 р.), збірки прози «Оповідання» (2003 р.), «Нестандартний підхід» (2006 р.), прозово-поетична книга «На два життя одразу» (2010 р.).