Житомиряни попрощались із воїном Вадимом Антоновим

7 лютого на майдані С.П.Корольова відбувся жалобний мітинг та прощання із загиблим воїном Національної гвардії України, бійцем батальйону «Донбас» Вадимом Антоновим.

Вадим Антонов народився у Житомирі 24 липня 1976 року. Він пішов добровольцем до батальйону «Донбас» та провів декілька місяців у зоні антитерористичної операції. Житомиряни зі сльозами на очах та зі словами: «Герої не вмирають!», «Героям слава!» попрощалися з бійцем, який загинув 10 серпня під Іловайськом (у Іловайському котлі).

За указом Президента України від 14 серпня 2014 року «Про відзначення державними нагородами України» за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, нагородили орденом «За мужність» III-го ступеня (посмертно) солдата резерву Антона Вадима Віталійовича та вручили мамі Вадима Марії Павлівні.

«Вадим був великим патріотом, він прийшов добровольцем до батальйону "Донбас". Він був дуже веселий, життєрадісний, він любив жити. Завжди коли заходив до нас у намет він посміхався. Його позивний - Самальот, але ласкаво ми називали його Літачок. Вадим розумів, що чоловік повинен захищати незалежність своєї країни, всіх українських жінок та дітей. Я хочу сказати, що ми ніколи його не забудемо й помстимось за цю смерть», - сказав побратим Вадима.

Один із бойових побратимів сказав, що у нього було дві турботи: Україна та мама. Він захищав свою Батьківщину та турбувався про свою матір. Його серце було повне любові та сміливості.

 «Це був хлопець, якого мені постійно потрібно було стримувати, він хотів бути попереду. Мені доводилось до нього прикрикувати, щоб він ступив назад. Він біг визволяти нашу державу. – сказав заступник командира взводу. - У нього від Бога не було відчуття страху, він з молитвою ішов вперед. Це був вроджений воїн своєї країни».

Смерть бійця - це не лише втрата для Житомира – це втрата для всієї країни. Він до останнього подиху захищав свою Батьківщину. Сьогодні усі житомиряни глибоко співчувають цьому величезному горю. Він залишиться в серцях усіх українців як славетний герой, син та захисник України.

Герої не вмирають – вони назавжди залишають слід у наших серцях!