У Житомирській області існує потенційна загроза поширення ВІЛ-інфекції

Про це 18 лютого обговорювалось на прес-конференції представниками громадських та державних організацій.

 За словами заступника директора Житомирської обласної громадської організації «Перспектива» Андрія Сторожука, на сьогоднішній день у Житомирській області програми зменшення шкоди фінансуються виключно за  кошти Глобального фонду. До 2017 р. Глобальним фондом заплановане поетапне скорочення фінансування таких програм. Тому, якщо місцева влада не візьме на себе зобов’язання у фінансуванні  за кошти місцевого бюджету послуг програм  зменшення шкоди представників уразливих груп, а такі програми вже довели свою ефективність як у Житомирській області, так і в Україні у боротьбі з епідемією ВІЛ, це може  призвести до негативних наслідків, а саме до швидкого та широкого розповсюдження ВІЛ-інфекції серед представників з цих груп у Житомирській області.

 Статистика переконливо свідчить, що в Житомирські області більшість серед ВІЛ-інфікованих  становлять споживачі ін’єкційних наркотиків. Причина цього – їх ризикова поведінка. Необхідно пам’ятати, що наркозалежність – це хвороба, а ризикова поведінка – один із симптомів цієї хвороби. Внаслідок цього симптому ВІЛ/СНІД поширюється також серед інших груп людей, з якими наркозалежні мають контакти.

 Одним із компонентів програм зменшення шкоди є замісна підтримувальна терапія, яка є способом лікування опійної залежності і яка має позитивний досвід функціонування, як в Україні, так і за кордоном. Головною метою лікування шляхом замісної терапії є зменшення рівня використання незаконних наркотиків, зниження рівня ризикової поведінки, як-от використання нестерильних шприців і голок і, як наслідок, зниження ризику ВІЛ-інфікування.

За словами заступник головного лікаря з лікувально-профілактичної роботи Житомирського обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом Богдана Леськіва, в минулому році серед 278 пацієнтів замісної терапії 104 є ВІЛ-інфікованими. І це ці пацієнти, які потенційно могли б, якби вони не отримували замісної підтримувальної терапії, поширювати ВІЛ-інфекцію серед інших споживачів ін’єкційних наркотиків. Тому, функціонування таких програм конче необхідно і наразі головним завданням в профілактиці та боротьбі зі СНІДом є розробка ефективної моделі переходу від донорського фінансування до фінансування за кошти місцевих бюджетів.