В Овруцькому районі чоловік врятував 10-річну дівчинку, яка провалилася під кригу

Історія, що сталася в одному із сіл Житомирщини, ще досі на вустах у сотень людей. На щастя, ця історія зі щасливим кінцем. А все завдяки тому, що одна людина опинилася у потрібний час, у потрібному місці.

Зайшла недалеко, а крига тріснула

Це було 2 лютого. Перший робочий день нового тижня, нового місяця. Цього дня учениця 4-го класу Тхоринської ЗОШ І-ІІІ ступенів Віолета Харькова близько 16:00 як завжди поверталася знайомою дорогою додому з навчання. Всі уроки вже давно закінчилися – в той день були і математика, і читанка… Віолета йшла одна. Йти від школи до її житла довгенько. По дорозі додому дівчинка завжди проходить повз сільський ставок. Їй захотілося поковзатися на льоду. Як виявилося пізніше, така витівка ледь не коштувала їй життя. 
– Я зайшла по кризі недалеко від берега та стала біля містка, – згадує Віолета Харькова. Через пару хвилин відчула, що лід став піді мною тріщати і я впала у воду. Я злякалася та ще й вода була дуже холодною. Кличу «Допоможіть»! Встигла крикнути 2 рази. І тут, на щастя, до мене прибіг дядя Андрій, який живе он у тій (показує) білій хатинці… 
Рятівника Віолети звати Андрій Чичкало. Він є колишнім працівником місцевої пожежної охорони села Словечино Овруцького району. Так сталося, що саме цього дня йому судилося зробити те, що не так давно було його роботою.

Вміє надавати першу медичну допомогу не гірше лікарів

Вхідні двері його будинку були відчинені. Чоловік порався біля печі і йому здалося, що на вулиці хтось кличе на допомогу. Спочатку він подумав, що йому це просто почулося. Однак вийшовши на двір, він уже чітко розчув дитячий крик. Андрій Іванович чимдуж помчав до ставка, адже як йому здалося, звуки лунали саме звідти. 
Шлях у чоловіка виявився неблизьким. На перший погляд від його оселі до водойми близько 200 м. Поки біг до місця пригоди, Віолета вже мовчала. Наближаючись до ставка, Андрій Чичкало побачив, що неподалік від берега проломлена крига і на поверхні води видніється лише шкільний портфель. Дитина вже була повністю занурена у воду. 
Як стверджує Чичкало, глибина водойми в цьому місці близько 2 м, тому дівчинка поступово пішла б на дно. Чоловік абсолютно не знітився. Чекати на допомогу було ні від кого. Він однією рукою ухопився за перило невеличкого містка, що біля берега ставка, а іншою знайшов ногу дівчинки та почав підтягувати її до себе. Часу обдумувати масштабний план порятунку просто не було. Андрій ризикував власним життям – тільки би врятувати школярку, адже якби він зробив лише крок на кригу, то опинився б у воді разом з нею. 
Коли дівчинка була в руках чоловіка він одразу поклав її на берег. Дитина вже була синьою і не дихала. В голові селянина прокрадалися думки про те, що він запізнився – бідолашну вже не врятувати. Проте здаватися він навіть не думав. Як каже сам, далі став діяти машинально, навіть не до кінця все усвідомлюючи. 
На щастя, у нього був у кишені телефон, тому він збагнув викликати «швидку». Почав робити дитині штучне дихання. Надавати першу медичну допомогу чоловік вміє не гірше за лікарів. Знання і навички він не забув. Саме це і врятувало Віолеті життя. За лічені хвилини дівчинка почала дихати. Ще кілька хвилин і прибула карета швидкої допомоги.
– Думаю, що у дівчинки просто така доля, – каже Андрій Чичкало. Значить це був ще не її час, адже вона боролося за своє життя до кінця. Я і досі ще не до кінця відійшов від того випадку. Звичайно, за час роботи мені доводилося рятувати людей з вогню, а от з води це вперше. Та я впевнений, що кожен би на моєму місці вчинив так само.

Знову кашляє, але ретельно лікується
У чоловіка й самого є двоє дітей. Він знає, якими вони бувають непосидючими. Тому його батьківське серце неабияк непокоїлось за зовсім чужу дитину. У шпиталі в нього є знайомі лікарі, в яких він постійно цікавився станом здоров’я Віолети. Вона потрапила до реанімаційного відділення центральної районної лікарні і стан її був середньої тяжкості. Та все ж, як кажуть в народі, «викарабкалась».
Як стверджують фахівці, час йшов на хвилини. Якби дівчинці вчасно не надали першу медичну допомогу, медики б її уже не врятували. Працівники ДСНС також високо оцінили здібності свого колеги, адже відійшовши від справи, чоловік не втратив хватку і діяв як справжній рятувальник. 
Вже після цього випадку, мама врятованої дівчинки Наталія прийшла подякувати чоловіку за його вчинок зі сльозами на очах. Каже, що тепер буде ретельніше стежити за донькою. Вже сама відводить доньку до школи та забирає звідти. 
До речі Віолета в лікарні пробула не довго і все минулося без ускладнень для її здоров’я. Однак декілька днів тому знову трохи прихворіла – кашляє. Як стверджує мама, дівчинка її непосидюча, енергійна… Власне як і всі діти цього віку. Найголовніше, що вона ЖИВЕ! 

Можливо це занадто пафосно, дещо наївно, але я дійсно вважаю, що колишніх рятувальників не буває. Хтось скаже, що це стосується усіх професіоналів своєї справи, які за тих чи інших обставин покинули свою улюблену роботу. Я згоден! Однак ця історія є наглядним прикладом того, що справжні народні герої живуть серед нас. Вони справжні… Такі які вони є!