Креативність помножена на талант

Найталановитіші люди працюють у бердичівських дитячих садочках – така думка, певно, хоч раз виникала у кожного, хто ступав на територію дошкільних навчальних закладів. Адже тамтешні працівники своїми руками уміють творити справжні дива, навіть якщо їхня повсякденна праця на перший погляд видається далекою від творчості.

Так, завдяки прибиральниці Ірині Бучинській подвір’я дитсадка №22 всіяне різноманітними казковими персонажами. Є тут Кіт Леопольд, Царівна-Жаба, Маша і Ведмідь, Лисичка і Журавель та багато інших улюбленців малечі. Створювати їх Ірина почала три роки тому, через рік після влаштування на роботу в дитсадок.

Ганна Галущак, завідувач ДНЗ №22 «Золота рибка»: «Ірина Леонідівна працює у нас 4 роки, зустрілися ми випадково: в одній з груп вона виконувала ремонт і попросилася на роботу. В нас якраз місце прибиральниці звільнилося».

А вже невдовзі нова працівниця прийшла до завідуючої з креативними ідеями.

Ганна Галущак, завідувач ДНЗ №22 «Золота рибка»: «Ініціатором створення фігур стала Ірина. Вона прийшла до мене, сказала, що має такий талант і що хоче його проявляти. Знадобилась матеріальна допомога, я Ірину підтримала. Це дійсно творча людина, вона ніколи не повторюється, намагається придумати щось нове. У більшості випадків створює фігури за мотивами наших казок, тому що вони навчають добру, ми намагаємось його прищепити нашим дітям».

Перший свій витвір Ірина Бучинська зробила за мотивами казки «Солом’яний бичок». Після того були ще інші поробки з дерева та покидькового матеріалу. Так що нині кожна група дитячого садка має на майданчику свого персонажа. Казкові герої стають у нагоді вихователям, котрі проводять біля поробок бесіди і заняття з дітьми, розвиваючи у малечі естетичний смак, виховуючи повагу до чужої праці. Звісно, бувають випадки, коли від дитячої цікавості скульптури страждають, але Ірина щоразу терпляче їх відновлює. Цікаво, що жодного закладу художнього напрямку жінка не закінчувала, зате, каже, гарно малювала і ліпила у школі.

Ірина Бучинська, прибиральниця ДНЗ №22 «Золота рибка»: «Я сама – маляр-штукатур, потому знакома с раствором, пилой и молотком. Так что технических проблем не возникало, ведь я все умею делать своими руками».

Услід за дерев’яними персонажами, котрі в силу властивостей матеріалу є недовговічними, на подвір’ї стали з’являтися кам’яні. І тут Ірині стали у нагоді її знання з попередньої роботи. Скульптури виготовляються із суміші клею, оргскла, цементу, піску тощо.

Ірина Бучинська, прибиральниця ДНЗ №22 «Золота рибка»: «Это уже строительные тонкости, я знаю, что в каких пропорциях смешивать, чтобы держалось. Если делаю руки, вставляю в них сперва металлические каркасы, после чего облепливаю раствором».

Весь обсяг робіт майстриня виконує самостійно, керівництво садка і батьки допомагають матеріально: деревиною, арматурою, цвяхами. Нещодавно, розповідає Ірина, усім садком їй зносили пластикові пляшки для втілення чергової ідеї. Так біля головного входу у садок з’явились пальми (на одну пішло 140 пляшок) та герої мультсеріалу «38 папуг».

Майстриня не могла не створити талісман для свого дошкільного закладу, який зветься «Золота Рибка». Тепер кожен, хто проходить центральною доріжкою, загадує чарівному створінню своє бажання. А поруч красується Білосніжка в оточенні семи гномів – це один з останніх витворів Ірини Бучинської. Деякі скульптури є стаціонарними, тому на зиму їх будуть накривати, а решту – сховають у приміщенні.

Своєму захопленню майстриня віддає весь вільний час. Щойно справиться з повсякденними обов’язками прибиральниці, одразу біжить до підсобки творити. Віднедавна Ірина взялася освоювати пінопласт, вже змайструвала фігуру бабусі, у якої житимуть гусі. За натуру здебільшого слугують іграшки, решту деталей жінка промальовує. А головними натхненниками і критиками у цій справі є діти.

Ірина Бучинська, прибиральниця ДНЗ №22 «Золота рибка»: «Очень люблю критику детей. Если ребенок пришел, увидел еще неготовую фигурку, но узнал, что это будет, значит, все в порядке. Еще мой критик – мама. Она приходит смотреть на первые штрихи, и если что-то не так, сразу говорит, а я исправляю. Люблю дарить людям радость. Если они пришли сфотографироваться возле скульптуры, или посмотреть, как я работаю, и при этом улыбнулись, это для меня самое главное. Я работаю для того, чтобы дети и взрослые получали радость».

Неординарне мислення і працьовиті руки прибиральниці дозволили перетворити старі дитячі горщики на грибочки, звичайний віник – на дах для вітряка, а пластикові бачки від унітазів знайшли собі друге життя ось у цьому блакитному потязі. Незалежно від того, де і ким ти працюєш, важливо любити свою роботу, вважає Ірина Бучинська. Лише тоді праця буде приносити задоволення, лише тоді буде можливим перетворення рядового робітника на майстра-«золоті руки».