Мати з великої літери

Село Демківці Любарського району відомо як батьківщина героя-чорнобильця генерал-майора Володимира Максимчука. У 86-му на його долю випало керувати гасінням надскладної пожежі кабелів у тонелях між 3 та 4 енергоблоками ЧАЕС, про яку довгі роки замовчували. Завдяки винайденій тактиці гасіння він зберіг життя сотням рядових бійців та офіцерів, бо посилав в радіаційне пекло не увесь загін, а позмінно невеликі групи по 8-10 чоловік, щоб ніхто з них не отримав надвисокі дози опромінення. Тепер колеги-вогнеборці щорічно віддають шану його матері.

17-тий рік минає з дня смерті героя-чорнобильця Володимира Максимчука. Проте двері в дім його матері Євгенії Іванівни ніколи не зачиняються. Друзі, колеги Володимира Михайловича як за життя, так і після його смерті, приїздять до гостинної родини Максимчуків.

Цього разу привітати матір з 85-річчям приїхали заступник голови райради Світлана Войтко, керівник пожежної охорони у 86-му році та колега-товариш Володимира Максимчука Борис Чумак, нинішній очільник управління МНС Ігор Нікітчук, начальник Любарського райвідділу МНС Ігор Кучер та ветеран пожежної охорони і Великої Вітчизняної Станіслав Герговський. У свої 85 бабуся Євгенія має чудову пам’ять, знає усіх своїх гостей поіменно. І, не зважаючи на вік та погіршення здоров’я, намагається поратися по господарству.  Усі ж  важливі клопоти взяла на себе донька Тетяна, онук Сергій та місцеві рятувальники. Саме вони допомагають у вирішенні усіх соціально-побутових проблем, які самотужки не подолати ювілярці. Підвели до будинку газ, телефон, допомагають ліками, побутовим обладнанням та по господарству.

За святковим родинним столом згадували  колишнього голову колгоспу, який дбав про кожного з односельців як про своїх рідних, як без їжі та одягу виживали під час Великої вітчизняної та яке важке життя довелося прожити бабусі Євгенії після передчасної втрати чоловіка. Вона виховала шістьох дітей, трьох з яких пережила, має 12 онуків та 10 правнуків. Їм присвячені усі світлини в родині. Але найбільший слід по собі залишив її син Володимир Максимчук, удостоєний у Росії звання Героя, а в Україні, нажаль, за його чорнобильський подвиг зірки для нього не знайшлося.

В Гізівщинській загальноосвітній школі, де він навчався, відкрито музей. Нині школа носить його ім’я. А на будинку, в якому жив Максимчук, встановлена меморіальна дошка. Саме це місце стає фотозгадкою для усіх, хто приїздить до Євгенії  Іванівни – Матері з великої літери.

Оксана Ковальчук,
помічник начальника У МНС в Житомирській області