Тиждень паліативної допомоги

З 10 по 17 жовтня в Україні проходить тиждень паліативної допомоги. Паліатив – у перекладі з латині – означає допомогу часткову. Саме цим займаються хосписи – заклади для лежачих невиліковних хворих. Вилікувати хвору вже не можна, тут лише полегшують і роблять приємнішими останні дні. А якої допомоги потребує сам хоспис? Про це дізнавалася наша знімальна група в хосписі святої Єлени в Коростені.
Цю жінку сюди привезли тільки вчора з онко останньої стадії. Її вже терзає нестерпний біль, вона вже не може ходити, не може навіть повернутися і потребує цілодобового догляду. В неї є син, але доглядати її не може – він працює і заробляє на хліб. Але зарплата  найняти доглядачку не дозволяє. Тож хоспис тут найкращий вихід: адже тут є належний догляд, і медичні процедури.
Коростенський хоспис нині має 50 ліжок для таких невиліковних хворих. Це –люди різного віку. Як правило – жертви тяжких інсультів та інфарктів, онко, аварій на шляхах . Як вдається організувати тут хворим пристойні умови, харчування, лікування?
Людмила Буслаєва, завідуюча хосписом св.Єлени: "На цей рік 88 тисяч гривень на енергоносії дала Корост енська міська влада, при потребі на це 120 тис.грн.. мінімальну зарплату персоналу платить Червоний Хрест. Решту дістаємо самі, як можемо."
Працівники хоспису – ентузіасти, яких нині майже немає. Вони самі обробляють два гектари землі і вирощують там овочі, щоб було чим годувати хворих. Самі шукають благодійників – і знаходять -  частіше за кордоном. Допомагає міська влада. Але впевненості в тому, що так буде завтра – нема, адже нема підтримки держави. Чи не тому із 20 хосписів, що були в Україні, нині лишилось тільки 8? Працівники хоспису переконані: такий заклад потрібен  в кожному місті, бо горе є скрізь.
Тож, може хоч тиждень паліативної допомоги відкриє цю болючу проблему для суспільства?