У літній спекотний період якість води у водосховищах Житомирщини різко погіршується

У Житомирській області  централізоване водопостачання з відкритих водойм здійснюється в містах Житомир, Бердичів, Коростень, Малин, Новоград-Волинський та селищах  Іршанськ і Нова Борова Володарсько-Волинського району. Решта населених пунктів в якості джерел централізованого водо-постачання, використовують артезі-анські свердловини.

Якість питної води залежить від багатьох чинників як природного, так і антропогенного походження.  Початок формування готового продукту «питна вода» починається на стадії водозабору. Тож основою безпеки питної води, в першу чергу, є заходи щодо недопущення забруднення шкідливими речовинами джерел водопостачання.

У Житомирській області якість води із водойм, призначених для задоволення господарсько-питних потреб, впродовж останніх років залишається більш-менш стабільною. Питома вага проб, які не відповідали гігієнічним вимогам становить: за санітарно-хімічними показниками – 13% та за мікробіологічними – 4,9%. Невідповідність якості води поверхневих водойм за санітарно-хімічними показниками, в основному, зумовлена надлишковим вмістом марганцю та заліза загального. І ця тенденція з року в рік стає дедалі актуальнішою. Особливо така ситуація загострюється у літній спекотний період. Саме в цей час якість води у водосховищах різко погіршується. Таке явище зумовлено, в першу чергу природними чинниками: погодні спекотні умови призводять до значного обміління водойми на тлі інтенсивного розмноження гідробіонтів та мікроорганізмів, внаслідок активних процесів синтезу та розпаду яких вивільнюється значна кількість марганцю, заліза, завислих колоїдних речовин тощо. Каталізатором, вищезазначених процесів, є також загальне забруднення водойм органічними речовинами, сполуками фосфору, токсичними речовинами тощо, що надходять до водойми внаслідок поверхневого стоку, випусків стічних вод, порушення правил експлуатації водойм та водоохоронних зон. Окрім того, внаслідок геохімічних особливостей регіону, природні води Житомирщини містять значну кількість заліза загального. Усі зазначені процеси є причиною того, що очисні споруди підприємств – виробників питної води не завжди в змозі досягнути показників якості питної води, передбачених вимогами ДСанПіН 2.2.4-171-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною».

Враховуючи таку ситуацію, та з метою забезпечення населення області питною водою належної якості, Головне управління Держсанепідслужби закликає суб’єктів господарювання та громадян суворо дотримуватися вимог до водооронних зон водних об’єктів.

До складу поверхневих вод Житомирщини належить 335 річок, з яких 8 відноситься до категорії середніх, 327 річок є малими. Для запобігання забруднення і виснаження водних об’єктів встановлюються водоохоронні зони, в межах яких по обидва береги річки встановлюються прибережно-захисні смуги: для середніх річок 50м, для малих – 25м.

На зазначених територіях суворо забороняється:

• розорювання земель (крім підготовки для залуження або заліснення), а також садівництво і городництво;
• зберігання та застосування пестицидів і добрив;
• влаштування літніх таборів для худоби;
• будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних та гідрометричних), у тому числі дач, гаражів, баз відпочинку, стоянок автомобілів тощо;
• миття та обслуговування транспортних засобів, іншої техніки, а також прання килимів тощо;
• влаштування сміттєзвалищ, гноєсховищ, худобомогильників, кладовищ, накопичувачів рідких та твердих відходів виробництва тощо.

Тож варто замислитися перед тим як мити автомобіль чи прати килими на березі річки, або влаштувати там сміттєзвалище, над тим, що забруднюючі речовини, внаслідок такої діяльності, обов’язково потраплять до вашої склянки з водою.

Дотримуючись простих вимог щодо охорони водойм, ми всі разом долучимося до важливої справи – збереження та відтворення водних ресурсів як джерел питного водопостачання для нинішніх та майбутніх поколінь.