Завтра житомиряни освятять мак, мед, зілля та молитимуться за Україну

Літургії

14 серпня церквою відзначається одне з особливо шанованих свят - Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього.

В Грецькому часослові так пояснюється походження свята Винесення Чесного Хреста: «Внаслідок хвороб, що дуже часто бували в серпні, спрадавна утвердився в Константинополі звичай виносити Чесне Древо Хреста на дороги і вулиці для освячення місць і на відвернення хвороб. Напередодні (13 серпня), виносячи його з царської скарбниці, покладали на святій трапезі Великої церкви ( в честь святої Софії – Премудрості Божої). Із того дня і до Успіння Богородиці, звершувалися літії по всьому місту, подавали хрест потім народу для поклоніння. Це і було винесенням Чесного Хреста». Тому в кожному Православному храмі напередодні свята пiсля великого славослiв’я відбувається винесення Хреста та поклонiння йому за чином Хрестопоклонної недiлi, а після Літургії в сам день свята відправляється мале освячення води та меду нового збору (звідси народна назва свята - медовий Спас). Хрест заноситься у вівтар увечері після відпусту вечірні.

Цього ж дня церква вшановує пам'ять семи мучеників Маккавеєвих, матерi їхньої Соломонiї та учителя їхнього Єлеазара (166 р. до Р.Х.). Сім святих мучеників Маккавеїв: Авім, Антонін, Гурій, Елеазар, Евсевон, Адім і Маркелл, матір їх Соломонія, і вчитель їх Єлеазар постраждали в 166 році до Різдва Христового від безбожного сирійського царя Антіоха Єпіфана. Прихильний до еллінського культу, Антіох Єпіфан ввів в Єрусалимі і всій Юдеї язичницькі звичаї. Він опоганив храм Господній, поставивши в ньому статую язичницького бога Зевса Олімпійського, до поклоніння якому примушував юдеїв. Багато відійшли тоді від Істинного Бога. Проте були й такі, які глибоко сумували про падіння народу Божого і продовжували вірити в майбутнє пришестя Спасителя.

Дев'яносторічний старець - законовчитель Єлеазар, який за прихильність до закону Мойсеєвого був судимий, з твердістю пішов на муки і помер в Єрусалимі. Таку ж мужність показали учні святого Єлеазара - сім братів Маккавеєвих та їхня матір Соломонія. Вони були судимі в Антіохії царем Антіохії Єпіфаном, де, безстрашно визнавши себе послідовниками Істинного Бога, відмовилися принести жертву язичницьким богам. Старший з юнаків, який давав першим відповідь цареві від імені всіх семи братів, був відданий жахливим катуванням на очах у інших братів та їх матері; інші п'ять братів один за одним зазнали тих же мук. Залишився сьомий брат, наймолодший. Антіох запропонував святій Соломонії схилити юнака до зречення, щоб їй залишився хоч останній син, але мужня мати зміцнювала і його в сповіданні Істинного Бога словами: «Благаю тебе, дитя моє, подивися на небо і землю і пізнай, що все створив Бог з нічого і що так був створений і рід людський. Не страшися цього вбивці, але будь гідним братів твоїх і прийми смерть, щоб я по милості Божій знову придбала тебе з братами твоїми». Отрок рішуче відхилив підлещування царя і так само твердо переніс муки, як його старші брати. Після смерті всіх дітей свята Соломонія, стоячи над їхніми тілами, звела руки з вдячною молитвою Богові за те, що вона сама і діти поклали душі за закон Господа Вседержителя, й померла. Подвиг святих семи братів Маккавеїв надихнув Іуду Маккавея, і він підняв повстання проти Антіоха Єпіфана і з Божою поміччю здобув перемогу, очистивши Єрусалимський храм від ідолів. Про всі ці події розповідається в Другій Книзі Маккавеїв. Похвальні слова святим мученикам Маккавеєвим присвятили отці Церкви - святителі Кипріян Карфагенський, Амвросій Медіоланський, Григорій Назіанзін і Іоанн Золотоустий.

Святий Григорій співвідносить ситуацію в Іудеї часів Антіоха Єпіфана з епохою Візантійської імперії часів Юліана Відступника - нечестивий цар, який примушував людей відректися від віри в Істинного Бога і прийняти язичництво. "І там і тут - громадяни, лояльні своєму цареві у всьому, але коли стосується віри та постає вибір між царем земним і Царем небесним, вони віддають перевагу останньому.

Святитель Григорій говорить, що "мучеництво не просто приклад героїзму окремої людини або групи осіб - воно може бути таким, що надихає, очищає і спасає цілий народ. Іншими словами, мучеництво і сповідництво можна порівняти із спокутним подвигом Христа". Саме на подвизі сповідників віри будується і стоїть Церква, саме кров'ю мучеників вона зберігається і зростає.

Очевидно, що вже в ті часи духовна доля цілого народу залежала від твердості духу кожної окремої людини і всього народу в цілому. Можна говорити про те, що завдяки таким людям, як Єлеазар, Соломонії і її синів - віра була збережена.

Так само і за часів Юліана майбутнє християнства залежало від того, наскільки твердим виявиться народ і кожен християнин в сповідуванні віри в Христа. А в епоху імператора Валента (164-178) від твердості захисників віри залежала доля Церкви - чи вистоїть вона під натиском аріанства або, підкорившись, стане на сторону єретиків.

Подвиг сім'ї Макавеїв засвідчує нас в тому, що кожен християнин повинен мати в собі мужність стати, якщо знадобиться, сповідником, мучеником і свідком істинної віри. Мільйони людей протягом всієї історії Церкви - починаючи з апостолів і закінчуючи мучениками наших днів - віддавали своє життя за віру, тим самим являючись соратниками Христа в Його спокутній справі.

З цього дня починається Успенський піст. По строгості він прирівнюється до Великого посту (без м'ясних, молочних і рибних продуктів) і продовжується з 14 по 27 серпня (до дня Успіння Пресвятої Богородиці). Тільки 19 серпня в свято Преображення Господнього - один раз за весь піст - можна їсти рибу.

Розклад богослужінь у Свято - Михайлівському кафедральному соборі на передодні і вдень свята Винесення чесних древ Животворчого Хреста Господнього. Свято Всемилостивого Спаса та Пресвятої Богородицi. Семи мучеників Маккавеїв (Початок Успенського посту)

13-14 серпня

13 серпня, четвер Передсвято винесення древ Чесного i Животворчого Хреста Господнього.
Праведного Євдокима Каппадокiянина. (Заговини на Успенський піст)