Актуально с Еленой Галагузой

Сайт 0412.ua представляет авторский проект "Актуально с Еленой Галагузой".

Опозиція у Житомирі розчинилася

  Опозиція у Житомирі, наче та жінка, любить гарно увібратися у прапори на мітинги, ефектно пройтися пішою ходою по центру. Є у неї харизма і така звична вже для багатьох невизначеність.    А полягає вона у тому, що останнім часом непередбачувано поводиться.
  От на попередній сесії Житомирської міської ради було обрано нового секретаря Любов Цимбалюк, яка входить до фракції “Батьківщина”. Все б нічого, якби це хрещення не пройшло за безпосередньої участі Партії регіонів, членами якої є міський голова Володимир Дебой та депутати, які голосували за представницю, здавалося б, ненависної політичної сили. На тій же сесії більшість депутатів підтримали на пост заступника міського голови Юрія Мойсеєва із фракції “Фронту змін”.
  Цікаво, що ані Цимбалюк, ані Мойсеєв після вдалого входження на владний олімп міста не збираються полишати свої опозиційні фракції. Ще раніше “Фронт змін” у міській раді здала депутат Ольга Пархомчук, яку у кулуарах називають “Олькою-катлєтою”. Прізвисько це пов’язане із тим, що вона свого часу хизувалася одночасним виготовленням 300 котлет у відремонтованих печах готелю “Житомир”, який їй підпорядковується. Міський голова-регіонал за приєднання Пархомчук до більшості віддав їй керівництво КП “Агенція управління майном” Житомирської міської ради.
  Свободівці у міській раді давно грають під дудочку “Фронту змін”, ставши частими гостями у штабі на Бородія і забувши про гучну політичну позицію, якщо вони, звісно, знають що це таке. Ударівцям також ведеться непросто: депутата Тетяну Шкуропат намагаються позбавити депутатського мандату. Кажуть, така ініціатива визріла через те, що вона не забажала брати участь у формуванні більшості міської ради.
  Для Дебоя команда, яку він “замутив” на попередній сесії, поки є більш ніж прийнятною, враховуючи нещодавню епопею довкола відставки секретаря Наталії Леонченко та втечі із “корабля” заступників Петра Закусила та Миколи Боровця.
  Колись опонент Дебоя на виборах міського голови у 2010 р. Геннадій Зубко, який отримав мандат народного депутата у 2012 р., поміж крапельками намагається побувати і в опозиції, і не дратувати провладну більшість у Верховній Раді. У своєму нещодавньому звіті Зубка сказано, що він безпартійний, хоча донедавна був членом партії “Фронт змін”, а зараз входить до парламентської фракції ВО “Батьківщина”. Для житомирян ця позиція може видатися дещо дивною. Дійсно, чому Зубко не провадить активної партійної роботи на своїй території? Натомість є реклама тільки себе особисто та окремих членів його команди.
  Ось що пише народний депутат від «Батьківщини» Анатолій Гриценко на своїй сторінці в Facebook: «Яценюк втратив контроль над фракцією, а фракція - втрачає опозиційний обличчя.
Про це, на його думку, свідчить те, що ряд депутатів «Батьківщини», зокрема, Дмитро Андрієвський, Володимир Бондаренко, Ігор Бриченко, Геннадій Зубко, Олег Лукашук, Валерій Лунченко, Андрій Павелко та Леонід Сергієнко всупереч позиції фракції голосують з деяких питань синхронно з Партією регіонів.
  Не будемо витрачати час на нагадування факту відсутності Зубка у парламенті під час голосування за звільнення Юлії Тимошенко, про що він присягався під час торішньої виборчої кампанії.
  Та поки Зубко лишається у фракції, що має завдячувати своєму рейтингу Тимошенко, у його колись рідній партії відбуваються цікаві зміни. Взагалі невідомо, яку партію невдовзі репрезентуватиме Зубко. У Житомирі з очільниками ВО “Батьківщина” у нього складаються ненайніжніші стосунки. Зрештою лідерів опозиції у Житомирі, відверто кажучи, немає. Як сказав у розмові зі мною голова фракції ВО “Батьківщина” в обласній раді Віталій Француз, лідером для усіх і всюди є Юлія Тимошенко.
  “Було створене об’єднання під парламентскі вибори-2012. Є фракції “Батьківщини”, “Фронту змін” та інших опозиційних політсил у різних радах області. Там же є міжфракційні об‘єднання, де немає посади лідера, але головує на засіданні представник більш чисельної фракції”, - сказав Француз.
  Після офіційного відходу Зубка від “Фронту змін” (хоча він і досі продовжує керувати ним) в обласному осередку цієї партії на правах виконуючого обов’язки торік влітку з’явився новий керівник, що було суто технічним кроком. Це програміст Дмитро Кропачов, який став депутатом Житомирської обласної ради у 2011 р. від Червоноармійського мажоритарного округу. Він є директором компанії, яка розробляє програмне забезпечення для великих компаній (наприклад, “Славутич”, “Сандора”, “Рошен”). Кропачов ніколи публічністю не вирізнявся і став тим в. о. також непомітно: про це громадськість дізналася на сайті партії “Фронт змін”. Аж тут раптом у соцмережах випливають фото Дмитра, де він у Києві разом з іншими відомими активістами фігурує у створенні нового громадського руху “Сила людей”. Злі язики давай теревенити, що це ледь не проект Партії регіонів, а Дмитро, мовляв, за гроші покидає таку почесну посаду у “Фронті змін”.
  Але цього разу класичні прогнози не справдилися. Дмитро каже, що вийшов із “Фронту змін” через те, що йому не сподобалася система прийняття рішень.
“Я зрозумів, що не зможу реалізувати себе у партії авторитарного типу, де є тільки один чи два лідери”, - каже Кропачов.
  Тому, веде далі депутат, йому імпонували б партії багатолідерного типу, а ці цінності саме сповідує “Сила людей”. Поки це не партія, а об’єднання небайдужих українців, які прагнуть якісних змін у країні.
  “У нас є бачення розвитку країни, чіткі критерії. До “Сили людей” не мають права входити народні депутати, урядовці, голови облдержамдіністрацій, генеральні прокурори, судді Конституційного суду, які обіймали ці посади протягом останніх 10 років”, - зазначив Дмитро Кропачов.
  Наразі у регіонах відбуваються презентації “Сили людей”, яке не є формалізованим об’єднанням, але не виключає на його основі створення політичної сили. Бачення ініціативної групи “Сили людей” викликає чималі дискусії.
  “Ми не є проектом під вибори, що є звичайним інструментом для проходження у владу. Ми мріємо, щоб якомога більше людей до нас долучилося, яким не подобається нинішній стан справ у країні”, - веде далі політик.
  Кропачов запевняє, що “Сила людей” фінансується за рахунок внесків членів ініціативної групи, а не олігархів, як це зазвичай відбується. Це молоді і самодостатні люди, які мають досягнення у своїх галузях. Це і адвокати, і підприємці, і журналісти. Журналіст Костянтин Усов на одній із презентацій зізнався, що за місяць витратив для підтримки об’єднання 500 грн із власної кишені.
Слід сказати, що Кропачов може викликати серед невдоволених у місцевій опозиції ланцюгову реакцію. Вже зараз чимало бажаючих і з ВО “Батьківщина”, і з “Фронту змін” не проти взяти участь у формуванні житомирської “Сили людей”.
P.S. У Житомирі презентація “Сили людей” відбудеться 23 травня у готелі “Рейкарц” (біля Будинку правосуддя) о 18.30.

Олена Галагуза 
02.05.2013

              Працівникам житомирської «швидкої» може світити кримінал

   Віднедавна в Україні, Житомирській області зокрема, не існує «швидкої» медичної допомоги. Торік на сесії Житомирської обласної ради було прийнято рішення про створення центру екстреної медичної допомоги, що є одним і зобов’язкових пунктів виконання Закону України “Про екстрену медичну допомогу”.
   Багато експертів висловлювали сумніви щодо доцільності створення таких центрів, мовляв, інша назва нічого суттєво не змінить. Як пояснив головний лікар обласного центру екстреної допомоги Анатолій Сова, наразі це реформована структура, де працевлаштовані усі працівники “швидкої”, яка працює незалежно від географічного розташування спецавтотранспорту.
“На автомобілях встановлені сучасні GPS-системи, які контролюють рух, використання паливних матеріалів. У разі якоїсь надзвичайної події, наприклад аварії, туди їде той автомобіль, що знаходиться на найближчій відстані. Протягом 1-2 хвилини вирішується питання відбуття того чи іншого авто”, - розповідає Анатолій Сова.
   Врешті більше автомобілі вже екстреної допомоги не надаватимуть незрозумілі послуги, на кшталт перевезення друзів чи картоплі. Раніше майже нереально було облікувати цю ситуацію саме через відсутність централізованого контролю, який наразі є у Житомирі. Відтак калькуляція виїздів така – їх стало майже на половину менше.
   Головний лікар центру каже, що за 10 хвилин бригада має доїхати до місця виклику у місті, за 20 хвилин – у селі. Разом з тим слід чітко диференціювати екстрені (скажімо, опіки) і неекстрені виклики (головний біль). Часто телефонують із неправдивими скаргами, за що за кордоном карають відповідними санкціями, але в нас поки не передбачений такий механізм.
Слід сказати, що місцевий центр екстреної допомоги підпорядковується Житомирській обласній раді. Попри усі ті позитивні сторони, які нам перелічив Анатолій Сова, не обходиться без казусів. Досі, за словами Сови, Житомирська міська рада не передала на баланс центру рухоме і нерухоме майно, що передбаченj тим-таки Законом України “Про екстрену медичну допомогу”. Це чи не єдиний населений пункт в області, де не наведено юридичний лад із екстреною меддопомогою.
   “З іншого боку, було прийнято рішення про передачу майна першій лікарні (ЦМЛ №1). Іншого виходу, як орендувати ці потужності у лікарні, немає. Знову ж таки необхідно владнати питання із документацією, що може ускладнити цей процес”, - додав головний лікар.
   У зв’язку із цією проблемою ряд звернень було направлено у правоохоронні органи.
“... внаслідок бездіяльності та неправомірних рішень посадових осіб органів місцевого самоврядування м. Житомира, КУ “Центр екстреної медичної допомоги” Житомирської міської ради для забезпечення безперебійного надання населенню міста Житомира екстреної медичної допомоги змушений використовувати майно комунальної установи “Житомирська міська станція швидкої і невідкладної медичної допомоги” без жодних на те правових підстав” – йдеться в одному із звернень у прокуратуру заступника голови Житомирської облдержадміністрації Ярослава Долгих.
   Але навіть не це найстрашніше, адже попри ніби юридичну відсутність “швидкої” у Житомирі, усі виклики обслуговуються. Є інший нюанс. За перевезення ліків із вмістом наркотичних речовин без ліцензії працівники “недоекстреної” допомоги у Житомирі можуть загриміти… за грати… на 5-8 років. Кажуть, такі прецеденти вже є в Україні, де вчасно не врегулювали питання належного переформлення майна “швидкої” на екстрену допомогу.
   17 квітня відбулося засідання виконкому Житомирської міської ради, де було розглянуте питання екстреної допомоги. Я запитала у заступника міського голови Галини Семенець про ситуацію, що склалася.
   “Рішення виконкому, прийняте у січні поточного року (про передачу майна “швидкої” на баланс екстреної меддопомоги – О. Г.) не можливо було виконати, бо, по-перше, тоді не було керівництва в нашій комунальній установі, яке було звільнене станом на 31.12.12 р. На всьому рухомому і нерухомому майні накладено арешт виконавчої служби у зв’язку із судовим рішенням щодо аварії транспортних засобів за участі швидкої невідкладної допомоги влітку минулого року. Але ми спрямовуємо усі зусилля для розблокування і самого майна з-під арешту, і шляхом виконання рішення виконавчого комітету про створення комісії для передачі комунального майна комунальній установі обласної ради”, - сказала Галина Семенець.
   Посадовець додала, що на виконкомі обговорювали доповнення переліку активів для передачі центру екстреної допомоги. Це, як випливає із рішення виконкому, білизна, одяг, медикаменти, канцтовари, запчастини, паливо тощо. На сесії міської ради, веде далі Галина Семенець, мають розглянути питання про погашення боргу “швидкої” допомоги перед потерпілою стороною по судовому рішенню, що дозволить вивести з-під арешту згадані активи підприємства.
-А як міська рада захищатиме працівників житомирської “швидкої” допомоги, якщо встановлять факт перевезення ними ліків без ліцензій?
-Міська рада не може їх захистити, бо вже оголошено про припинення діяльності нашої комунальної установи, де майже усі працівники звільнені. Лікарі працюють в установі Житомирської обласної ради, тому вони будуть нести відповідальність.
   Заступник голови Житомирської облдержадміністрації Ярослав Долгих зауважив, як він висловився, прогрес у настроях міського голови на останній зустрічі з головою облдержадміністрації.
   “Володимир Михайлович обіцяв, що дане питання буде вирішено згідно із діючим законодавством (мова про передачу майна – О. Г.). Єдине, чого не вдалося почути, - коли це трапиться. Треба це втиснути у певні рамки, щоб не було запізно”, - говорить Ярослав Долгих.
“Пізно” – Долгих тут має на увазі все ту ж історію про ліцензії на деякі медпрепарати.
“Отримання ліцензії передбачає певні умови. Якщо мова про зберігання ліків, то це спеціально обладнані приміщення, де гарантується безпечність їхнього зберігання. Перед наданням ліцензії проходить серйозна перевірка відповідними органами. Якщо майно не передане, то ліцензію отримати не можливо”, - каже заступинк голови ОДА.
   Але як бути у разі виявлення відсутності ліцензії?
   “Відповідальність не буде нести ні міська, ні обласна ради, бо вони є колегіальними органами. Відповідальність будуть нести безпосередньо виконавці, у даному випадку лікарі, і це страшно. Мені важко уявити, як тут дотримуватися закону. Це що – на виклик 103 машина не повинна виїжджати, бо не можуть врегулювати швидко цю проблему? Такого в принципі не може бути. І ті, хто їдуть надавати допомогу, також мають бути захищені, у тому числі у правовому аспекті. І якщо міська влада знає, як захистити цих людей, не передаючи майна, нехай пояснить нам. Ми іншого шляху просто не бачимо”, - наголосив Ярослав Долгих.
Олена Галагуза, спеціально для 0412.ua

Чи повстане Житомир? 

  Відомий киїський громадський активіст Ігор Луценко у своєму блозі на “Українській правді” звернувся до опозиції пояснити, для чого збиратися чи у суботу, чи у неділю. “Потрібно розуміти логіку путчу – якщо зараз негайно не налагодити комунікацію між опозицією і народом, не оголосити план дій, не готуватися до великого протистояння – то завтра ми прокинемося у країні без парламенту”, - веде далі Ігор.
  Його навряд чи почули три богатирі, які якось у суботу, 6 квітня, заїхали у Житомир. Дійство було феєричне: люди із гарячими очима повірили і вирушили на майдан Корольова. Це той день, коли народні депутати намагаються бути “в дошку” своїми. До них можна привітатися, заговорити, поплескати по плечу. Такий собі тимчасовий акт єднання між простим і недоторканним людом.
Та чи сказали ці хлопці щось нове, стоячи перед тисячами житомирян і, як з’ясувалося з табличок учасників, киян? Ті самі гасла, та сама риторика.
   Партіям незалежно від їхньої приналежності до опозиції чи влади варто було б взяти на озброєння слова Луценка: “Вдесятьох ми робимо кращим свій двір чи під'їзд. Якщо нас сотні – ми скасовуємо плани незаконної забудови дитячого майданчика чи скверу. Якщо тисячі – рятуємо Пейзажну алею та Андріївський узвіз. Як об'єднаються десятки тисяч – зможемо повернути собі самоврядування та звільнити від орди наше місто. Сотні тисяч звільнять країну”.
Після закінчення мітингу знайомий журналіст, який вболіває за опозицію, сказав: “Лєн, я не розумію їхньої кінцевої мети. Який у них є план? От сьогодні усе так красиво пройшло, а що завтра? Що нам робити завтра?”
   Дуже може бути, що це риторичне запитання. На жаль, у Житомирі мало таких активних містян, як Ігор Луценко. Можу хіба назвати імена Дмитра Ткачука та Івана Фурлета, які намагаються щось робити і навіть системно. Так, їхні акції не ординарні і не кожен їх розуміє, але те, що вони змушують прислухатися до їхньої думки, це факт.
   З іншого боку барикад – політики, політичні партії, які вміють користуватися невдоволенням людей і скеровувати його винятково у своє русло.
   От 9 квітня мітингувальники вимагали під стінами Житомирської обласної ради скасувати рішення про дозвіл проведення ільменітово-титанових розробок на території 6 тис га, де живуть люди. Ці люди вже не вперше протестують і не вперше їх супроводжують представники деяких партій. Вони приносять свої намети, вимагають в офісних працівників тримати партійні прапори і таким чином “допомагати вимагати”. Смішно було чути, як один нардеп після скасування скандального рішення волав, що це його партія змусила обласну раду дослухатися до громади. Люди, у свою чергу, не розгубилися і відповіли: “Це народ!”
   Я не можу зрозуміти борців, які звикли піаритися, врешті-решт бавитися у велику політику за рахунок чужих бід. Це гидко.
   Негидко – надавати фахову юридичну допомогу, забезпечити ресурсами – НЕ ГРОШИМА – проведення масових акцій. Натомість – “юзання”, реклама, картинка у телевізорі, газетах, Інтернеті.
   Через такі протести нівелюється власне поняття громадянського суспільства, яке може ефективно захищати свої права. Українці здатні розрізнити заклик до повстання чи власне повстання.
   Я пригадую, як мені довелося воювати за непідвищення вартості проїзних квитків для студентів. Тоді я очолювала Студентське братство Житомирського державного університету імені Івана Франка. Ми чітко спланували акцію протесту під стінами Житомирської міської ради, де на сесії мали розглядати це питання. Ми, недосвідчені політики, розробили текст листівки, поговорили з усіма без винятку керівниками фракцій, скликали прес-конференцію, де нас обливали брудом. А потім вивели сотню студентів до ради із провокаційними плакатами. Усе проходило майже чемно, крім того, що за мною ганявся мєнт і питав, чи дійсно мене звати Олена Галагуза. Я називала якесь “ліве” ім’я. Врятувало від цих перегонів те, що мене колом оточили інші мітингуючі – торгівці на квітковому ринку, які виступали за те, щоб лишили їхні робочі місця біля Житнього ринку. “Ану, відчепись від дитини!” – кричали вони до мєнта. Якимось дивним чином мені вдалося пробратися на сесію міськради. Депутати проголосували за дозвіл виступити за трибуною. Я сказала все, що думаю з приводу соціальних утисків студентів. Нас тоді ПОЧУЛИ і лишили в спокої.
   Звісно, були організаційні прорахунки, але відчуття перемоги усе це затьмарило. Лише згодом починаєш міркувати, чи усе було злагоджено, чи могли більше вивести людей.
А ось “свіжий” приклад чергово “повстання”. Організовано знову ж таки вкотре прийшли на сесію Житомирської міської ради 10 квітня 2013 р. Інвестори багатоповерхівки на вул. Щорса, 155 вимагають зупинити ліквідацію підприємства “Житомирбудзамовник”, аби це підприємство відмовилося від права власності на будинок. Люди вважають, що цей шлях спростить приватизацію помешкань і вони оформлять право власності. Кожного разу вони висувають нові вимоги, які стосуються добудови цієї горезвісної багатоповерхівки. І чомусь їм не радять, як вийти із цієї ситуації грамотно-юридично. Де ж борці за справедливість і крикуни, які постійно рятують світ, наче персонажі із мультфільму Чіп і Дейл?
Олена Галагуза
10.04.2013 р.

                       Хто керуватиме Житомиром у разі відставки Дебоя?

   28 березня Інтернет-стрічки новин рясніли про скандальну сесію Житомирської міської ради. Я запитала у редактора місцевого Інтернет-видання, скільки новин у нього було про цю сесію. Відповідь – десять...

    Але житомиряни навряд чи збагнули, що це тільки початок драми. Відправити у відставку виконком опозиції за підтримки інших депутатів під час цієї сесії не вдалося. Хотіли попрощатися із заступниками міського голови – фіаско. Хоча коли виходили із заявами про відставку деякі із заступників Закусило і Боровець, у їхніх словах звучали не розпач і сльози, а захват. Тим часом більшість депутатів вирішили не задовольняти їхні бажання безболісно піти з ради.

   Зрештою не затвердивши порядок денний, сесію було закрито, бо депутати так і не змогли домовитися із міським головою Володимиром Дебоєм про нормальну співпрацю. Нарікання, зокрема, звучали з вуст представників фракцій “Фронту змін” і “Батьківщини”, а тихе невдоволення подекуди висловлювали регіонали, до яких належить і Дебой.

“Річний бюджет міста мав бути затверджений або у грудні, або у січні-місяці. Але прийняття бюджету у кінці кварталу – це безглуздя. Протягом року ходять чутки про звільнення двох заступників міського голови Боровця і Закусила. Як сьогодні люди, які знаходяться у стадії звільнення, можуть пропонувати якісь проекти, планувати свою діяльність? Депутати хочуть працювати із фахівцями, у яких горять очі, які мріять про розбудову міста, а не просто чекають свого звільнення”, - говорить про претензії до команди Дебоя керівник фракції “Фронту змін” у міській раді Володимир Михалець. Зустрічаємося 29 березня у кав’ярні “Брама”, що на Михайлівській. Тут останнім часом постійно збираються депутати від опозиції не в останню чергу тому, що заклад належить родині нардепа Зубка.

   Михалець додає, що попри кадрову проблему, яка триває місяцями, місто тримається на комунальних підприємстах і попередньо налагоджених процесах, у комунальних установах у тому числі. Але ефективність цієї діяльності, каже депутат, бажає бути кращою, бо ряд комунальних підприємств зменшив свої прибутки.

  “У нас є ситуативний вплив, коли трапляються “стихійні лиха”. Але хочеться бачити готовність до цих ситуацій. Те ж прибирання снігу має бути настільки відпрацьоване, що обходилося б без заступників (міського голови - автор). А у нас відбувається все у ручному режимі. Міський голова не був у Житомирі під час негоди 22-24 березня, бо перебував, за інформацією Інтернет-ЗМІ, у Києві на врученні якихось нагород. Жоден мер чи його заступник не має права не те що захворіти чи піти у відпустку, він не має права вмерти навіть, бо йде формування бюджету, бо це складний зимовий період”, - веде далі депутат.

   І нарікає, що у виконкомі троє опозиціонерів не можуть впливати на прийняття рішень, де більшість контрольована Дебоєм. Словом, Михалець вважає, що Дебой втратив контроль над ситуацією у міській раді.

   “Не повинно бути більшості чи меншості у раді. Треба так готувати питання, щоб вони були зрозумілі усім. Нам хочеться зробити так, щоб ми звітували перед громадою, а заступники (міського голови - автор) – перед нами”, - говорить депутат.

   -Хто винний у кризі? – запитую у Михальця.

  -Сказати, що це особисто мер? То і нам свого часу не вдалося сформувати більшість. Якби мер пішов на співпрацю із депутатським корпусом, то було б інакше. З самого початку до команди міського голови не було довіри з боку депутатів. Вина є у всіх.

   -Що робити для того, аби рада запрацювала?

  -Визначитися із постатями заступників. У міській раді є багато фахових людей, які можуть обійняти ці посади. А щодо інформації про те, що Дебой обіцяв комусь ці посади, то обіцянка-цяцянка – дурню радість. Але влада, зокрема виконком, сьогодні керується студентським принципом: від сесії до сесії студенти живуть весело.

   Із Володимиром Дебоєм спілкуємося також за день після сесії, після засідання виконкому, де обговорювалося питання паводків. Запрошує до себе у кабінет. Хоча неформальне спілкування міський голова, як стверджують депутатські джерела, полюбляє проводити у пабі “Шульц”, який пов’язують із депутатом-регіоналом Юрієм Самборським.

   У приймальню Дебоя заходить начальник управління охорони здоров’я Віктор Борщівський, який приніс заяву про звільнення. Борщівський просить пропустити його вперед, але Дебой через секретаря запрошує все-таки журналіста.

   “Спроба опозиції розпустити виконком означає зняття відповідальності з тих представників “Фронту змін”, “Батьківщини”, практично усієї опозиції, яка була туди введена. За великим рахунком, виконком працював ефективно. І місто сьогодні має досягнення, які оцінюють на рівні держави. От ми збираємо терміново виконком, щоб недопустити підтоплення у Житомирі і відповідно виділити кошти для потреб у разі такої ситуації. Якби виконком був розпущений, то юридично ми могли б мати проблему. І люди під час повені відчули б у повному обсязі відсутність виконкому на власних домівках, життях. Тому питання розпуску є суто політичним, бо сильний виконком не допускає розкрадання майна, працює над погашенням кредитів і вирішенням проблем, накопичених у попередні роки”, - говорить міський голова.

   Щодо нарікань про те, що деякі його заступники і депутати не можуть прийти на прийом, Дебой зауважує, що журналіст зміг швидко з ним домовитися про зустріч.

  “Мої двері відкриті для всіх депутатів”, - переконує міський голова.

   І зауважує, що є різниця між “домовлятися” і “торгуватися”.

  “Я виступаю за публічні перемовини у присутності преси”, - каже Дебой.

  Інформацію про те, що він не дотримується слова у веденні переговорів, щодо кандидатури секретаря міськради зокрема, називає плітками.

  “Я не хотів би, аби наша міська рада стала прототипом Верховної, де опозиція блокує роботу. Це буде ганьба для всіх і опозиція тут не виграє”, - резюмує керівник міста.

Дебой не чув слова члена покищо діючого виконкому юриста Олексія Ясюнецького про безталанність роботи керівництва міста протягом двох років, що й призвело до таких наслідків. Ясюнецький не виключає, що депутати можуть достроково припинити повноваження Дебоя. Для цього необхідно мати 41 голос, тобто 2/3 від складу ради, згідно із ст. 79 Закону України “Про місцеве самоврядування в Україні”.

  “У цьому випадку має відбутися саме таємне голосування. А відтак існує дуже велика ймовірність того, що й однопартійці міського голови (ПР) приєднаються до решти депутатів, що може виявитися для міського голови неприємним сюрпризом”, - припускає юрист.

   Проте виникає інша колізія. Досі у міській раді так і не обрали нового секретаря. Цю посаду 4 місяці тому обіймала Наталія Леонченко, яку “звільнили” більшістю голосів депутати. “Відставка” Дебоя означає, що секретар ради мав би перебрати функції міського голови, якого поки немає! За відсутності міського голови і секретаря місто просто... лишилося б без очільника. Тоді міська рада, знову ж таки шляхом голосування, могла б “подарувати” ці регалії одному із заступників. І точно вже не Боровцю і Закусилу, які “радісно” ішли у відставку. Можливо, це буде Галина Семенець чи Микола Бочковський? Навряд, якщо більшість виступає категорично проти політики Дебоя і відповідно його команди. Нового міського голову обиратимуть тільки після відповідного рішення Верховної Ради, яка поки не здатна запрацювати у нормальному режимі. З таким сценарієм у Житомирі точно буде надзвичайна ситуація.

   Поки такого апокаліпсису немає, треба забути про свої амбіції, чітко поставити межу між самодурством і позицією, не виправдовуватися, “не пєтляти”, а співпрацювати. А декому зрозуміти, що лідер залишається ним лише в єдиній команді, без команди неможливо бути лідером.

Олена Галагуза, спеціально для 0412.ua 

Житомирська котельня стала предметом торгу

 21 березня 2013 р. Житомирський міський голова Володимир Дебой скликав термінову прес-конференцію із не дуже веселого приводу. З’ясувалося, що місто може позбутися котельні на вул. Жуйка, 12, яка належить КП “Житомиртеплокомуненерго”. Передісторія цієї, безумовно, скандальної теми сягає ще 2007 р., коли міська рада взяла кредит “Західінкомбанку” у розмірі 10 млн грн для тоді ще не комунального, а орендного підприємства теплових мереж “Житомиртеплокомуненерго”.

Володимир Дебой нарікає на попередню владу у місті, яка уклала договори з банком, гарантуючи платоспроможність завдяки стратегічному об’єкту. Занепокоєння викликає і той факт, що судова тяганина по скасуванню рішення міськради від 17.08.07 №343 “Про надання дозволу та отримання кредиту” на стадії Вищого адміністративного суду вже у лютому цього року нічого хорошого для Житомира не передвіщає – скарги в інтересах ради не задоволені. Таким чином, виникла реальна загроза, що через несплату того кредиту котельню на Жуйка заберуть. Міський голова зауважив, що спритників прибрати до рук котельню, яка із потужностями коштує щонайменше 300 млн грн, вистачає. Маразм ситуації у тому, що нині борг становить всього 16,2 млн грн разом з усіма нарахованими відсотками.

“Це рішення суперечило трьом законам: “Про місцеве самоврядування в Україні”, “Про приватизацію об’єктів державної і комунальної власності”, “Про теплопостачання та захист стратегічних підприємств, що подають тепло об’єктам соціальної сфери”, - наголосив Дебой про той горезвісний документ, датований 2007 р., через який він став сьогодні заручником.

За словами Дебоя, властне котельня апріорі не може бути предметом застави. А тому, щоб бодай якось скерувати ситуацію у менш критичне русло, як думає міський голова, треба змінити заставу із котельні на майданчики тролейбусно-трамвайного управління. До речі, колись ці об’єкти також були під заставою.

Через такі лихі новини котельня може втратити 5 млн Євро кредиту Європейського банку реконструкції і розвитку, які мали бути видлілені на модернізацію мереж.

“Це може бути втрата іміджу і міської ради, і України, бо дане питання розглядалося на рівні Кабінету Міністрів і є першим пілотним проектом у країні, який проходить у нас”, - повідомив Дебой.

Щоб недопустити фінансового колапсу, Дебой подав заяви у прокуратуру, СБУ щодо порушення клопотання перед Верховним Судом України про перегляд рішення Вищого адміністративного суду України.

Але чому так запізно міський голова став бити на сполох? Невже була надія, що чесні суди захистять міську котельню від бажаючих прибрати її до своїх рук?

В ексклюзивному коментарі 0412.uaекс-міський голова Віра Шелудченко, яка підписувала ті горедокументи із банком, мала на те усі підстави.

“У міста були серйозні проблеми із газопостачанням, тому і був взятий цей кредит. Адже йшлося про те, щоб Житомир забезпечити теплом, і в нас іншого виходу не було”, - повідомила Шелудченко.

Тоді Житомир був забезпечений опаленням, веде далі Віра Шелудченко. Екс-керівниця міста додає, що доводилося постійно контактувати із банком і домовлятися про певні поступки, скажімо, відтермінування кредиту. Щодо нинішніх закидів на свою адресу, то Шелудченко вважає їх не обгрунтованими.

“Я Дебою передала комунальні підприємства із незначними боргами. Подивіться, у якому стані вони сьогодні”, - наголосила Шелудченко.

Закликає вести активніші перемовини із “Західінкомбанком” Володимира Дебоя і депутат Житомирської міської ради Олег Горай.

“По-перше, жодного рішення щодо звернення стягнення на заставлене майно немає, тому ніхто її забрати поки не може. Справа не тільки в тому, що є борг перед банком. Очевидна байдужість міської влади, бо вона бездіяльна у вирішенні цієї проблеми. У судових розглядах від міської ради брала участь заступник міського голови Галина Семенець. І вона, як юрист, мала б фахово підійти до справи і спрогнозувати усі наслідки. Але, на мою думку, програшні суди вигідні для когось. Фактично міська влада зайняла позицію вичікування: мовляв, є 16 млн грн заборгованості, а ми не будемо нічого робити” , - говорить Горай.

Депутат додав, що Дебой і його команда не шукали можливості погашення боргу хоча б на перспективу.

“За класичною схемою рейдерського захоплення, за допомогою судових рішень комерційні структури можуть дійсно забрати котельню. Наскільки я знаю, існує зацікавленість кількох комерційних установ щодо котельні на Жуйка, 12. А враховуючи, як деякі судові рішення затягуються, а потім прискорюються, нічого хорошого не випливає. І міська влада, повторюся, мала б адекватно і швидко реагувати на ці суди”, - наголосив Олег Горай.

Щодо ідеї міського голови змінити заставу котельні на майданчики ТТУ, депутат не чув, аби когось із його колег запрошували до цієї дискусії.

“З одного боку, міський голова каже, що те рішення (завізоване Вірою Шелудчено у 2007 р. - автор) було прийнято всупереч законам, а з іншого боку, він наштовхує депутатів на той самий шлях. ТТУ відібрати буде простіше, бо воно не є таким стратегічним з точки зору безпеки людей підприємством. Не треба міняти шило на мило, а слід обрати чітку позицію захисту у суді. Кошти, що тоді були взяті у кредит, використали, надіюся, за призначенням. А сьогодні треба шукати компромісні і грамотні юридичні рішення. Наразі я не бачу з боку Володимира Дебоя підходу господарника. Я би радив йому шукати кошти або принаймні механізми залучення коштів для погашення цього кредиту”, - зазначив Горай.

Олена Галагуза
25.03.2013

Крокодилячі сльози про житомирські монументи

От і до Житомира докотилася істерія щодо пам’ятників Леніну. Після неочікуваного демонтажу в Охтирці Сумської області житомирські націоналісти закликали приїхати до нас народного депутата Мірошниченка, який привіз кран у те місто.

10 березня ніхто не уважив своєю депутатською увагою, окрім нардепа-комуніста та його кількасот однодумців, які вийшли протим десятка молодих активістів з антикомуністичними гасла. Мій колега Віктор Мельниченко переповідав, що міліціонерів на Майдані Соборному було більше, ніж тих активістів. Комуністів, до того ж, прийшли підтримати молодики спортивної статури. Словом, Леніна так і не зняли, але галасу здійняли чимало.

Проблему перенесення пам’ятника Леніну, який красується у центрі Житомира, порушують давно. Однозначно, на мій погляд, є значно кращі постаті за цього ката, як багато хто називає Леніна, які заслуговують на встановлення монументів. Це, наприклад, наші видатні земляки гетьман Іван Виговський та всесвітньо відомий науковець Олег Ольжич.

Для багатьох читачів фактор Виговського може бути шокуючим. Дійсно, чому не пам’ятають про гетьмана, який боровся за незалежність, а натомість - стільки почестей неукраїнцю, який нищив мільйони наших людей?

Мова насамперед про самоповагу. Якщо змалечку житомирянин звикає до таких міських “аксесуарів”, ні про яке патріотичне виховання не може йтися.

Ще варто звернути увагу на естетичне обрамлення монументальних скульптур. Так, у міському парку імені Юрія Гагаріна неподалік мосту видніються ледь не античні статуї. Вони не у найкращому стані, хоча загалом виглядають непогано. Я би наполегливо порадила дирекції парку з’їздити у с. Немиринці Ружинського району, де справжній туристичний куточок було відкрито за сприяння відомого політика Павла Жебрівського. Торік я мала нагоду навідатися до, здавалося б, скромного села, де встановлена антична алея. Поряд розташувалися паркові скульптури, симпатичні фонтани. Крім того, у Немиринцях відкрили набережну довкола озера, де плавають справжні лебеді. І, зауважу, це не приватна територія, а кожен бажаючий може насолодитися цією красою.

У Житомирі “монументальних” нововведень ніби й не бракує. Серед іншого варто зауважити ковані скульптури, про які не говорив хіба ледачий. Це і “Дівчина-весна”, і “Язик, що до Києва доведе”, і славнозвісна “Мистецька алея” на Михайлівській. Цьогоріч неподалік обласної наукової бібліотеки відкриють пам’ятник морозиву. Наголошу, що два останні витвори мистецтва поки не на балансі міста, тому незрозуміло, хто доглядатиме за ними.

Про маленьку “Європу” у Житомирі поки годі мріяти. Чому б не зробити, скажімо, пам’ятник книзі? Як стало відомо, такий може з’явитися у Києві за ініціативи дитячої письменниці Лариси Ніцой. Як повідомляє “Газета по-українськи”, пам’ятник має бути у парку імені Шевченка, навпроти відомого “Червоного корпусу”. Автором проекту виступила українська дитяча художниця Еліна Елліс, яка живе в Англії. Вона зобразила маленьку дівчинку, що, всівшись на постамент із семи книг, захоплено читає восьму.

У Житомирі замість книги біля обласної наукової бібліотеки сусідом морозиву має стати маловідомий радянський діяч Кременицький, на увіковічнення якого мають витратити не одну сотню тисяч гривень.

Таких коштів не потребували у центрі столиці кумедні монументи із дерев, що зіпсувалися. Такі ж чудернацькі скульптури можуть прикрасити і Житомир. Мені особисто найбільше подобаються “Їжачок у тумані” на перехресті вул. Рейтарська-Золотоворітська і “Віслючок” у провулку Рильському.

Хочеться вірити, що наші можновладці зацікавляться подібними – дійсно мистецькими - проектами і дадуть їм “зелене світло”.

Олена Галагуза    
11.03.2013

Зарплатних боргів найбільше на державних підприємствах


Для вирішення проблеми погашення боргів із виплати заробітної платні було створено спеціальну обласну комісію. Нещодавно відбулося чергове засідання цієї комісії, де випливли не дуже приємні факти.
Проблемні підприємства
Торік зменшення боргів із виплати заробітної плати тривало впродовж 10 місяців. Проте з листопада загальна сума заборгованості збільшилася на 3,2 млн. грн., і, як наслідок, її сума у порівнянні до початку року зросла на 2,4 млн. грн., або на 20% та становила, згідно зі статистичними даними на 1 січня 2013 року, 13,9 млн. грн.
Таке збільшення пояснюється виникненням нових і зростанням існуючих боргів на державних та комунальних підприємствах. Зокрема, за підсумками минулого року, залишилися невиконаними розпорядження голови облдержадміністрації з цих питань в Андрушівському, Малинському, Новогорад-Волинському, Черняхівському районах, містах Житомирі, Бердичеві, Коростені, Малині.
Заступник голови Житомирської облдержадміністрації Ярослав Долгих зосередив увагу на двох державних підприємствах, на яких виникнення та зростання боргів із виплати заробітної плати відбулося через неефективне управління державним майном та бездіяльність керівників підприємств. Це Поліське державне підприємство геодезії, картографії та кадастру в м. Житомирі та Червоненський завод продтоварів в Андрушівському районі.
“Керівник області неодноразово надсилав звернення як до власника Поліського підприємства геодезії, так і до Урядових структур (Кабінету Міністрів України, Міністерства соціальної політики України). Директора неодноразово притягували до адміністративної відповідальності. Проти нього органами прокуратури було порушено кримінальну справу, за результатами розгляду якої судом прийнято рішення за службовий злочин позбавити керівника права обіймати керівні посади на 2 роки. Але він оскаржує це рішення у суді, і ми сподіваємося на справедливість по відношенню до працівників цієї установи”, – повідомив Ярослав Долгих.
Щоб владнати боргову ситуацію, слід вирішити на цьому підприємстві кадрове питання. Як відомо, директор Поліського підприємства геодезії надав графік погашення заборгованості, який склав і сам підписав. Відповідно до цього графіку отримати зароблене працівники підприємства зможуть через 11 місяців.
Червоненський завод продтоварів Андрушівського району не працює з травня 2012 р., заборгованість із заробітної плати щомісяця зростає і досягла 665 тис грн. Директор підприємства ігнорував виклики не тільки на засідання обласної, районної комісій, а й до прокуратури району. Відомо, що горе-директора зобов’язали погасити заборгованість із виплати заробітної плати до 1 липня цього року.
У Черняхівському комбінаті хлібопродуктів може спрацювати механізм, коли за рішенням господарського суду підприємство ліквідується, а борги із виплати заробітної плати через відсутність на ньому відповідних коштів і майна залишаються непогашеними. На комбінаті двомільйонний борг до Пенсійного фонду, що може призвести до соціальної напруги у колективі.
У лютому 2012 р. було утворено нове дочірнє підприємство – «Черняхівський елеватор», куди працевлаштували людей із підприємства-попередника. Фактично відбулася лише зміна назви підприємства, а боргові зобов’язання лишилися.
Зрушення почалися на комунальному підприємстві «Гранітненське» Малинського району. Майже щомісяця на засіданнях обласної комісії звітували про свою безпорадність директор, чиновники. Минулого року 4 рази підприємству виділялися кошти з місцевого бюджету на загальну суму, яка вдвічі перевищувала суму боргу із виплати заробітної плати, а заборгованість досі існує.
Обласна комісія запропонувала розірвати контракт з директором через його бездіяльність.
Прокуратура також слідкує  
До обласної комісії, яка займається вирішенням боргових питань, входять і правоохоронні органи.
За результатами перевірок додержання законодавства про оплату праці, прокуратура у 2012 р. порушила 16 кримінальних справ. До відповідальності притягнуто 54 посадові особи, 13 з яких – органів контролю. Врешті було виплачено 18 млн. грн. заборгованої зарплати.
З початку 2013 р. за матеріалами прокурорських перевірок зареєстровано три кримінальні провадження за ст. 175 (невиплата заробітної плати), внесено 13 подань про усунення порушень та відшкодовано 8,2 млн. грн.
Практика роботи владних структур та контролюючих органів свідчить, що з керівниками і власниками підприємств треба налагоджувати контакт і вчасно ставити відповідні завдання. Приклади такої співпраці є. Так, за результатами засідання обласної комісії по погашенню заборгованості із заробітної плати, яке відбулося 11 січня цього року, наступного дня керівником Лугинського держлісгоспу виплачено заборговану заробітну плату працівникам у сумі 150 тис. грн.

04.03.2013

                                                 Під чию дудку грають житомирські комуністи?

Позиція представників Житомирського обкому Комуністичної партії України давно викликає у мене подив. Пропагуючи рівність соціальних прав, будучи у парламентській більшості, вони часто у регіонах вдаються до цікавих і подекуди непередбачуваних піар-кроків.

Один із таких – ніби-то підтримка працівників тролейбусно-трамвайного управління у Житомирі. Як відомо, у ТТУ роками існує проблема невчасного розрахунку із людьми: борг може накопичуватися місяцями. Одного разу водіям, кондукторам і слюсарам урвався терпець – і вони оголосили акцію протесту, не випустили на лінію електротранспорт. Це було за часів міського голови Віри Шелудченко. Про той скандал гуділа вся Україна. Я особисто спілкувалася із працівниками управління і чула їхні нарікання, що не можуть дозволити собі елементарних речей. М’ясо для них взагалі є делікатесом. Таким станом справ не могли не скористатися політики. Представники геть усіх більш-менш презентабельних політичних сил навідувалися у ТТУ, обіцяли їм манну небесну. Під час страйків людей із ТТУ комуністи чи не першими “ломилися” захищати їхні права. Цей захист уособлювався з “газелькою”, оснащеною аудіосистемою, звідки лунали вимоги негайно розрахуватися з пролетаріатом. Ходять чутки, що така політична гіперактивність пов’язана з тим, що профком ТТУ дружить із місцевими комуністами. Тому вони першими дізнаються, коли має бути страйк, і на своїх “бронетранспортерах” поспішають пообіцяти вирішення усіх проблем. Свою лють і гнів, у свою чергу, що цілком зрозуміло, виливають на міську і обласну владу, де більшість – УВАГА – становлять їхні партнери у Верховній Раді.

15 лютого, коли у ТТУ вкотре зібралися рятівники, голос комуністів чомусь не чути було. Напевно, тому, що там було занадто багато представників влади, які не дозволили “червоним” грати першу скрипку.

Але, як на мене, найбільший резонанс викликала “сходка” комуністів біля “Житомиробленерго” 13 лютого. Активісти волали про несправедливість відключення від електроенергії станції ІІІ підйому водоканалу, внаслідок чого без води лишаються десятки тисяч житомирян. Про цю подію було написано на сайті Житомирської міської ради. Судячи з такої “злагодженості” комуністів і офіційного повідомлення мерії, взаємної зацікавленості, можна дійти висновку, що це піар-технологія. Хоча сам міський голова Володимир Дебой дуже часто на всіляких прес-конференціях закликає своїх опонентів не піаритися...

Так от власне після цього мітингу під стінами обленерго у ЗМІ з’являються коментарі різних експертів, як вони себе вважають, що, наприклад, треба націоналізувати обленерго і тоді відключень більше не буде. Проте це, зауважу, гасло націоналістів. “Експерти” ці стали пристрасними публічними захисниками простого народу, щойно отримавши горде звання помічника народного депутата. Я глибоко переконана, що такі вислови є щонайменше проявом дилетанства. Значно більше обурює факт, що згадану комунальну проблему використовують задля власної реклами. Ніхто ще не спромігся реально запропонувати план порятунку міськводоканалу.

Про тісні зв’язки Дебоя і комуністів свідчить ще один факт. Коли вкотре на сесії міськради порушили питання перенесення пам’ятника Леніна, вийшли на мітинг “червоні” з вимогою недопустити цього. Дебой, спираючись на думку “громади” (там було до 100 осіб), вирішив залишити цю проблему у спокої. Тоді комуністи-депутати віддячили у міськраді, проголосувавши за виділення коштів з міського бюджету на нове службове авто міському голові. Певна річ, це не єдина історія, яка пов’язує міську владу з “червоними”.

Одне ясно, що за нинішньої каденції міської ради тільки двоє депутатів КПУ. А наступного разу їх може взагалі не бути. Акції протесту, страйки, до яких “примазуються” житомирські представники колись могутньої партії, нагадують шоу. Житомиряни вже давно не звертають уваги на масові заходи - незалжено від того хто організатор, - бо здалеку відчувають фальш.

Олена Галагуза
18.02.2012

                                                       Брудний сміттєвий бізнес у Житомирі

  В одній із публікацій я писала про те, як “добили” комунальне підприємство “Житомирбудзамовник”. Його попереднє керівництво фактично “подарувало” право власності на столичний будинок, який будував “Житомирбудзамовник”. І якщо у цій ситуації зрозуміло, у чому проблема, то не зовсім публічною є робота інших комунальних підприємств.

  Візьмемо для прикладу КАТП-0628. Горду назву “Комунальне автотранспортне підприємство” простий люд називає сміттєзвалищем, адже в його обов’язки входить збір та перевезення твердих побутових відходів (ТПВ) та рідких нечистот в місця їх утилізації і знешкодження від комунальних, відомчих та приватних домоволодінь, а також інших підприємств, організацій, фірм, незалежно від їх відомчої приналежності та форм власності, на основі системи договорів, укладених з юридичними та фізичними особами на певний розрахунковий період.

   Вищеперелічені функції є вкрай затребуваними для Житомира. КАТП-0628 звозить тверді відходи до єдиного полігону у місті, який знаходиться у мікрорайоні Крошня. Кажуть, цей полігон “віджив” своє ще 15 років тому, і його експлуатація сьогодні мала б бути забороненою. Обурення з цього приводу неодноразово висловлювали місцеві, яким “пощастило” жити неподалік величезного смітника. Торік вдалися до перекриття дороги, що вела до полігону. Настроями населення вдало скористалися політики, які тільки розбурхали суспільство, а реально нічим не допомогли. Запевнення “не залишити напризволяще” лишилися порожніми обіцянками.

    Не політичним, а насущним питанням для КАТП-0628 є не тільки облаштування нового місця дислокації ТПВ. “Заробити б більше коштів”, - говорить директор підприємства Сергій Колесник.

   Це цілком здійсненне бажання, якщо змінити підходи роботи комунального підприємства і заручитися підтримкою насамперед міської ради. За статистикою, на КАТП-0628 припадає близько 25 відсотків сміттєзбирального ринку, а на приватні фірми – решта. Приватна монополія не в останню чергу пов’язана із домовленостями із певними чиновниками. Вони вже давно засіли у Житомирській міській раді і їх навіть мітлою звідтіля не попросиш, бо вміють підлаштуватися під чергового міського голову. Приватники цим розумникам сплачують відкати із прихованих прибутків. А прибутки формуються наступним чином: фірмам сплачують тариф за конкретну кубатуру. Але перед тим, як вивезти цю кубатуру на полігон, її спресовують і таким чином зменшують. Різницю кладуть у свою кишеню.

    КАТП-0628 нарікає і на те, що востаннє тариф для населення зріс 5 років тому. За цей час зросли вартість пального, розміри заробітних плат. Тому слід однозначно переглянути тарифну політику.

  Крім цього, необхідно оновити комунальний автопарк, який значно поступається приватному. У грудні минулого року Сергій Колесник нарікав, що через відсутність неушкодженої техніки сміттєзвалище не може нормально працювати. Причина тоді була банальною: зламався бульдозер. Найновіший такий на підприємстві датований 1991-м роком. Для придбання нового треба кілька сотень тисяч гривень.

  Не слід забувати, що крім сміття, КАТП-0628 займається очисткою каналізацій у приватному секторі, виловом безпритульних собак тощо. Спектр послуг чималий насправді, з яким можна детально ознайомитися у міських бізнес-довідках. Здавалося б: стільки можливостей заробити…

  Але замість заробітків чути тільки про проблеми, які збільшуються з геометричною прогресією. Новий керівник не зможе самотужки владнати ці питання без повноцінної підтримки міської влади, яка має бути зацікавлена у перевагах для саме комунального підприємства, а не для приватників. Тому, на мою думку, необхідно презентувати не чудові і різнокольорові програми “пакращення життя” у Житомирі, а механізми виведення з кризи комунальних підприємств, які можуть значно поповнити міський бюджет. 

08.02.2013

                                            Кому сниться відставка Рижука

     Після парламентських виборів-2012 деякі житомирські ЗМІ, деякі політичні сили почали відлік дати прощання із головою Житомирської облдержадміністрації Сергієм Рижуком. Нагадаємо, що він поступився у перегонах кандидатові від об’єднаної опозиції Геннадію Зубку.

    Згаданий відлік насправді є черговою політичною технологією, грою “м’язами”, яка мала б випробувати на міцність Рижука та його найближче оточення. Для цього запускають “качки” в Інтернет-мережі, які підхоплюють газети чи телеканали. Стандартна схема повинна спрацювати саме на пересічних споживачів інформаційного продукту. Тобто читач чи глядач має засумніватися передусім у затребуваності власне персони Рижука в області та його діяльності на нинішній посаді.

   Чутки, які ходили довкола очільника області, - це його можливий переїзд у Білорусь у якості посла України, “відбуття” на пенсію без політичного майбутнього і т.д. Кампанія “відставки” подекуди вщухала, але знову починалася, щойно хтось замовляв її.

   Безумовно серед замовників можна назвати опонентів. Цілком природно, що вони не дадуть спокою Рижуку після виборів, намагаючись всіляко вивести його з рівноваги. Не варто виключати й іншого фактору: внутрішній недруг може бути куди більш небезпечним. Питання тільки в тому, хто цей містер чи місіс Ікс, яка з наполегливістю намагається позбутися губернатора у ЗМІ.

   Ця ситуація мені трохи нагадує часи Римської імперії, маю на увазі деякі елементи ведення війни. Тоді ворогів, можливих конкурентів на трон знищували фізично. Зовсім не церемонився з цього приводу, наприклад, Калігула. Легат Верхньої Германії Гетулік очолив змову, щоб вбити Калігулу. Обидві сестри імператора також долучилися до злочинної домовленості. Проте фігурантів викрили і, як результат, ніхто з ними не бавився і покарав, забравши найцінніше – життя. Це, безумовно, не єдина змова проти Калігули, але кожна супроводжувалася потужною інформаційною війною, методи якої дуже вдало переймають і нині, не вдаючись до фізичних розправ.

   Інтриги, ігрища та, я сказала б, вистави стали повсякденною нормою для так званого житомирського політикуму. З пальця висмоктані новини та опитування нагадують глум. Близько 40 разів (!) влаштовували “давай-до-свіданія” Рижуку в Інтернеті.

  Я не виправдовую політику і принципи роботи голови адміністрації, оцінку якому насамперед мають дати жителі Житомирщини, але викликає сміх, коли кожний, вважаючи себе політологом чи політтехнологом, долучається до “прощальної церемонії”.

  Називаючи перелік ймовірних наступників Рижука, вдаються до формування фронту Рижук vs Присяжнюк. Згадують брата заступника Глави Адміністрації Президента Рафальського, який колись був заступником голови Житомирської ОДА. Навіть лунало прізвище Развадовського, який став нардепом від 67-го округу з центром у м. Чуднів. Список можна продовжувати.

   Цікаво було б просто запитати у людини, яка призначає голів обласних адміністрацій, чи здогадується вона бодай на мить про вказаний кастинг. Єдиний документ, який чітко розставить всі крапки над “І”, - це Указ Президента України, що має бути оприлюднений на сайті Президента, а потім вже у ЗМІ. Такого поки немає.

   За інформацією джерела з обласної адміністрації (шалено імпонує слово “джерело”, бо ж стільки переполоху викликає), такого Указу “майстри імпровізацій” втомляться чекати.

  “12 лютого цього року закінчуються робочі зустрічі голів обласних адміністрацій з урядовцями щодо вирішення проблемних питань регіонів. Очільник нашої області Сергій Рижук, згідно з графіком Кабінету Міністрів України, мав таку зустріч 17 січня. Усі без винятку міністерства оцінили роботу Житомирської ОДА за 10-бальною системою на круглу “десятку”, - повідомив ексклюзивно 0412.ua прес-секретар Сергія Рижука Михайло Жайворон.

От і судіть, які кадрові висновки з цього має зробити Президент...

01.02.2013

                          Через будівельну аферу Житомир втратив мільйони гривень