У Житомирській області загрозу для дітей несе менінгококова інфекція

Щорічно серед населення Житомирській області реєструються випадки менінгококової  інфекції. На жаль, серед дітей раннього віку, при несвоєчасному зверненні за медичною допомогою, це захворювання закінчується смертельно.

Менінгококова інфекція – гостра бактеріальна хвороба, яка належить до групи інфекцій дихальних шляхів, що спричиняється менінгококом, перебігає як назофарингіт (запалення слизової оболонки носоглотки) або у вигляді менінгіту (запалення мозкових оболонок) та сепсису (зараження крові).

Показники стану захворюваності та смертності населення на менінгококову  інфекцію впродовж останніх 5 років мають наступний вигляд: в 2010 році на цю недугу захворіло 29 осіб, з них 28 дітей (26 дітей віком 0-4 роки), померло 3 дітей; в 2011 році – 19 дітей (16 дітей  віком 0-4 роки), померло – 4; в 2012 році – 14 осіб, з них 13 дітей віком 0-4 роки, померла 1 дитина; в 2013 році – 17 осіб, в т.ч. 15 дітей (12 дітей віком 0-4 роки), померло 4 особи, в т.ч. 3 дітей; в 2014 році – 13 дітей (10 дітей віком 0-4 роки), померло 2 дітей. В поточному році, за даним Управління охорони здоров’я Житомирської ОДА, на менінгококову інфекцію захворіло вже 13 дітей віком від 0 до 3 років. Незважаючи на госпіталізацію та лікування,  5 дітей померло.

          Менінгококова інфекція залишається серйозною проблемою багатьох країн. Менінгіт і сепсис мають тяжкий перебіг і часто несприятливі наслідки (показник летальності досягає 10 %, а при несвоєчасній діагностиці – 50 %).  До того ж, згідно статистичних даних, у кожного 20-го хворого залишаються ускладнення, що призводять до інвалідизації. І хоча сучасні методи лікування досить ефективні, надзвичайно поширене носійство збудника створює небезпеку нових випадків хвороби.

      Джерелом збудника є хвора людина і здорові носії. В епідеміологічному відношенні найбільш небезпечними є хворі на менінгококовий назофарингіт. Вони виділяють менінгококи протягом 3-4 тижнів. Здорове носійство може тривати 2-6 тижнів, часто серед осіб з хронічними запальними змінами в носоглотці. На одного хворого припадає до 2000 здорових носіїв і більше.

     Шлях передачі збудника – повітряно-крапельний. Виділенню менінгококів сприяють кашель, чхання, нежить. Хворіють люди різного віку, найчастіше – діти віком до 5 років. Можуть спостерігатись як спорадичні випадки, так і епідемічні спалахи, здебільшого в дитячих колективах. Максимум захворюваності припадає на весну та осінь, коли організм найбільш схильний до хвороб застудного характеру.

     Діагностика менінгококової інфекції ґрунтується на клінічних та епідеміологічних даних. Важливими клінічними ознаками цієї хвороби є: молодий вік, гострий початок хвороби, виражені симптоми загальної інтоксикації, висока температура тіла, озноб, порушення сну, біль в очних яблуках, м’язах, оглушіння або збудження, головні болі, судоми, блювота, млявість та висипи на тілі.

      При появі подібних ознак захворювання потрібно негайно звернутися до лікаря. В жодному разі не вдаватися до самолікування. Своєчасне звернення за медичною допомогою та діагностика дозволяють врятувати хворому життя.

   Основними профілактичними заходами проти менінгококової інфекції є раннє виявлення та ізоляція хворих, санація виявлених менінгококових носіїв, дотримання правил особистої гігієни. При можливому ризику інфікування менінгококами існує специфічна профілактика шляхом вакцинації, але, на жаль, дане щеплення не входить до переліку обов’язкових вакцинацій в Україні.