Вшануй пам’ять Героїв! Цього дня у зоні АТО загинули житомирянини Олександр Книш та Сергій Шуліков

Книш Олександр Олександрович народився 6 жовтня 1982 року в селі Левків Житомирського району.

Олександр народився у родині простих трударів, де змалечку дітям прищеплювалася любов до праці та розуміння, що в житті нічого не дається просто. Тому Сашко у Житомирській ЗОШ № 30 вчився на «відмінно».

З 13 років мріяв стати військовим, тому у 18 років свідомо і без вагань підписав свій перший військовий контракт.

Брав участь у військових операціях у багатьох гарячих точках.

Сумлінність, відповідальність і чесність – така характеристика супроводжувала юнака у всіх вчинках та ситуаціях.

Брав участь у військових операціях у багатьох гарячих точках.

Мав дружину Марію та дітей Артема та Аріну. був зразковим сім’янином, взірцевим батьком, ніжним та люблячим чоловіком, здатним на романтичні вчинки та подарунки.

Коли Батьківщина опинилася у небезпеці, старший сер- жант Олександр Книш у складі 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України без жодних вагань став на її захист. У травні 2014 року, коли було визволено м. Слов’янськ, Олександра Олександровича Книша було представлено до нагородження відзнакою «За мужність», але він від неї відмовився, бо вважав, що сумлінна служба на захисті держави є прямим професійним обов’язком кожного військового і не більше.

Головний сержант – командир міномета Олександр Олександрович Книш загинув у бою 28 липня 2014 року під час проведення батальйонно-тактичною групою операції зі знищення бойовиків поблизу села Дібровка Шахтарського району Донецької області. Загинув, щоб його сім’я, кожна українська родина жили у мирі та злагоді…

Був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Сергій Вікторович Шуліков народився 11 травня 1983 року у селі Садове Сінгурівського району Миколаївської області.

Професійний військовий – майор Шуліков Сергій Вікторович, командир роти, інструктор з парашутно-десантної підготовки 95-ї окремої аеромобільної бригади Високомобільних десантних військ Збройних сил України. Став учасником бойових дій на сході України з перших днів від початку російської агресії. Мав дружину Світлану, яка була при надії, та дітей Даринки та Владислава.

Свого командира бійці згадують теплими і добрими словами: «Він справжній командир, не ховався за спинами своїх підлеглих, завжди був попереду, даремно не ризикував життям хлопців, був чуйним, доброзичливим, справжнім воїном». Яскравим прикладом став один із багатьох епізодів, про який розказав його бойвий друг: «Під час розвідки перший з двох БТРів потрапив у ворожу засідку. Його впритул почали розстрілювати бойовики. Сергій, командир другого БТРу, не роздумуючи, дав своїм бійцям команду: «Земля!», негайно покинути машину!», а сам, залишившись з одним механіком, рвонув на допомогу першому БТРу. Якби не він, там загинули б усі». Завдяки такому рішенню більшість солдатів другого екіпажу залишилися живими, і був збережений екіпаж, підпорядкований майору. Отримавши наказ на відрядження у зону проведення антитерористичної операції, Сергій спокійно та виважено прийняв рішення щодо виконання наказу.

Але війна жорстоко внесла свої корективи і одним ворожим пострілом зруйнувала цілий світ сподівань, мрій і щастя. «Це був не вибух гранати чи гранатомета. Це був постріл снайпера. Сергій сидів на командирському місці у БТРі. Снайпери цілеспрямовано цілять у командирів…» – так розказували бійці, які були поруч зі своїм командиром в останні хвилини його життя. Майор Сергій Вікторович Шуліков загинув 28 липня 2014 року біля міста Шахтарська Донецької області. Обірвалося квітуче життя… Маленька Інесса знатиме про свого Татка з розповідей рідних.

Нагороджений орденом Богдана Хмельницького ІІІ ступеня (посмертно) та відзнакою «Народний Герой України».

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію

#житомир #герої #книш #шуліков #ато

Витковская Ванда Вячеславовна

0,0

Оцініть першим

Авторизуйтесь, щоб оцінити