Житомирські лісівники: "Лісовий мед – насмачніший"

Майже половина державних лісогосподарських підприємств Житомирщини мають власні пасіки. Впродовж всього літа півтисячі бджолосімей зносять до них мед. Відтак щорічно лісгоспи мають від 2 до 3 тонн цього цілющого продукту.

«Найближчим часом цей напрямок побічного користування в лісгоспах області планують розширювати, - ділиться планами, вітаючи пасічників з професійним святом, начальник Житомирського обласного управління лісового та мисливського господарства Віктор Сахнюк. - І не лише тому, цей давній промисел завжди приносив прибуток поліщукам. Справжній лісовий мед з унікальними смаковими та цілющими властивостями – це природній скарб, не використовувати який було би просто нерозумно.»

Найбільше бджолиних сімей «трудиться» в Бердичівському лісгоспі – в трьох лісництвах їх понад півтори сотні. Умови для медозбору лісівники намагаються створити якнайкращі, відповідно і мед тут різноманітний: з лісових квітів, з різнотрав'я, акацієвий, гречаний…

Іван Павлович Петрик опікується пасікою Чуднівського лісництва, загальний стаж пасічникарства – понад 20 років. Проте сказати, що про цю справу знає все, він не поспішає. Адже попри те, що і досвід має значний, і курсове навчання у свій час пройшов і літератури відповідної перечитав немало, і до наставників старших завжди прислухався, він і нині вивчає всі новинки бджолярства, адже змінюється клімат, з'являються нові хвороби – з усим потрібно вміти впоратися.

«На фоні усіх інших моя робота особлива тим, що в ній немає анічогісінько неприємного: все, що не доводиться робити впродовж дня – лише в радість, лише в задоволення. Навіть, якщо раптом покусають бджоли – то це ж корисно!,» - з посмікою розмірковує Іван Павлович.

Біля пасіки необовязково ходити кожного дня, проте Іван Павлович біля своїх бджіл фактично днює. Слідкує, куди летять, що збирають – може, далеко, то підвезти пасіку потрібно ближче Знає, все про кожну сімю, котрій потрібна підтримка, котрій допомога.

Дружина Івана Павловича каже, що той «хворіє» своєю пасікою, а він заперечує: ні, я нею живу…

Наталія Горай, прес-служба Житомирського ОУЛМГ