На Житомирщині розвалюються будинки

Житловий фонд міста Бердичів тріщить по швах – будинки старої забудови, яких у Бердичеві чимало, один за одним визнають аварійними. Надто це стосується історичного центру міста. Деякі споруди, того і дивись, – загрожують рухнути не сьогодні-завтра.

Бердичівляни добре пам’ятають, як у 90-х роках в центрі міста завалився будинок, були людські жертви. Завдяки оперативним діям міської влади вдалося уникнути біди із будинком поблизу Вічного вогню – наприкінці 2011-го року звідси у терміновому порядку евакуювали людей, а споруду розібрали, повідомляють Бердичівські новини.

Ще один свіжий приклад – знову ж таки на вулиці Свердлова. Будинок під чотирнадцятим номером у березні нинішнього року визнали аварійним, а людей виселили. Відповідне рішення ухвалили нещодавно на засіданні виконкому. 

У згаданому будинку забудови ще до 1917-го року, проживало сім родин, частина із них відселилися раніше. Але три сім’ї жили тут до останнього, аж доки ситуація не набула загрозливих масштабів – почала відходити капітальна стіна. Неможливо було допустити, щоб вона рухнула просто на людей. Будинок терміново обстежили фахівці науково-дослідного інституту «Проект реконструкції», їхній висновок був однозначним: враховуючи високий ступінь аварійності, ремонтувати будинок немає доцільності. За гроші, які знадобляться на його реконструкцію, можна побудувати новий. Родини відселених аварійщиків поставили в пільгову чергу на отримання житла. А будинок, після узгодження усіх паперових питань, знесуть.

У майбутньому така доля чекає й на інші старі будинки, які вже пережили свій термін експлуатації. За даними управління ЖКГ міськвиконкому, із 637 багатоквартирних будинків, які знаходяться в комунальній власності та обслуговуються жеками, 93 ветхих (зі зносом конструктивних елементів понад 50%) та 12 аварійних (тобто ті, які загрожують обвалом).

Згідно законодавства, обстеження стану жилих будинків державного і громадського житлового фонду проводиться не рідше одного разу на п’ять років. Відповідно наказу Державного комітету з питань ЖКГ, орієнтовна тривалість ефективної експлуатації елементів житлових будинків  до їх капітального ремонту або заміни становить: для фундаментів та капітальних стін - 50 років; залізобетонних і монолітних перекриттів з цегляним склепінням чи бетонним заповненням – 80 років, якщо ці перекриття з дерев’яних балок - 60  років. Підлога, за нормативами, має мінятися: якщо вона на бетонній основі – раз на 60 років, цементна – раз на 30-40 років, дощата – кожні 20-30 років. Сходові клітки потребують капремонту, коли відслужили 40-60 років, дерев’яні – щодвадцять років. Досить довго можуть служити без капітального втручання балкони і лоджії, а також дахи і покрівлі (звісно, якщо вони зроблені на совість) – 80 років. А от покрівля дахів потребує ремонту кожні 10-15 років.

Річ у тому, що виконроби, які за сталінських часів боялися вкрасти з будівництва навіть цвях, після смерті Йосипа Віссаріоновича стали активно надолужувати згаяне. Досить підійти до кута такої будівлі, щоб зрозуміти, що вислів «прямий, як кут дому» не завжди відповідає дійсності. Поглянувши угору, можна побачити, як лінія, в котрій сходяться дві перпендикулярні стіни, буквально «пливе», виписуючи хитромудрі обриси. Це буває тоді, коли  в розчині  дуже мало цементу. Складені фактично на піску, стіни такого будинку деформувалися під тиском плит перекриттів і всю конструкцію утримує разом тільки сила тяжіння. До речі, хрущовки зводилися в 1950-ті роки на термін експлуатації не більше, ніж 50 років. Зараз у багатьох з них вже порушені системи вентиляції, застаріло обладнання з газо- і водопостачання, в деяких навіть тріскаються стіни.

У тому випадку, коли врятувати будівлю вже неможливо, мешканцям залишається одне – чекати визнання свого будинку аварійним. Згідно постанови Ради Міністрів УРСР, яка наразі є чинною, «Про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним та технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання», обстеження стану жилих будинків провадиться інженерно-технічними працівниками житлово-експлуатаційних організацій за участю представників громадськості. У разі необхідності до обстеження стану жилих будинків залучаються фахівці проектних і науково-дослідних організацій та органів і закладів санітарно-епідеміологічної служби.

Визнати споруду такою може спеціальна комісія, виявивши відповідні ознаки аварійності. Як відомо, технічне обґрунтування для ухвалення такого рішення готує проектний інститут. Оцінюючи стан споруди, фахівці повинні враховувати велику кількість чинників, починаючи із стану несучих конструкцій будівлі й закінчуючи наявністю цвілі та стороннього запаху в приміщенні.

Отже, аварійний будинок - це такий, що загрожує життю мешканців обваленням елементів конструкцій  – перекриттів, стін або сходових прольотів. Це не означає, що будинок обов’язково розвалиться, а лише те, що неможливо бути впевненим у тому, що він не розвалиться.

В свою чергу, наприклад, «царський» будинок, побудований на розчині, якого не бере навіть перфоратор, за рахунок нерівномірного зсідання може тріснути навпіл і фактично перетворитися на два неаварійних будинки, оскільки кожна із цих частин зберігатиме структурну цілісність. У цьому випадку лише ті квартири, де пройшла тріщина, можуть бути визнані непридатними для проживання. Треба також відмітити, що «хрущовський» будинок на піщаному розчині, зазвичай, тріщин не дає, оскільки аморфна маса не тріскається, а зміщується.

Отже, у висновку комісії, яка на вимогу жеку або мешканців обстежила споруду, має бути зазначено, що будинок визнаний аварійним і таким, що підлягає знесенню. Якщо ж в результаті з’ясується, що будинок можна відремонтувати, комісія може дійти висновку про необхідність проведення капремонту, реконструкції або перепланування.

Рішення комісії передається у міськвиконком, який приймає остаточний вердикт про подальшу долю конкретного приміщення або всього будинку, прописуються терміни відселення людей.  За даними міського управління ЖКГ, наразі відселення з аварійних будинків чекають 40 бердичівських родин, усі вони перебувають у пільговій черзі на отримання житла.