БДЖІЛЬНИЦТВО
09:00, 31 серпня 2021 р.
Надійне джерело
Бджоляр з Житомирщини: Моя пасіка – моє життя, це справжня відрада і спокій, який я віднайшов у житті
БДЖІЛЬНИЦТВО
Нещодавно, напередодні професійного свята Дня пасічника, офіційно зареєстрували свої пасіки на території Ружинської громади 5 осіб. Після розгляду офіційних листів від пасічників на останньому засіданні виконкому було прийняте рішення про реєстрацію пасік у громаді.
Офіційно зареєструвати свої пасіки вирішили Андрій Тузик, мешканець Ружина, який має пасіку в кількості 40 бджолиних сімей, Сергій Вітенко, мешканець Ружина, його пасіка налічує 50 бджолиних сімей, Олександр Гришнюк, мешканець Зоряного, має пасіку в кількості 25 бджолиних сімей, Андрій Гразон, мешканець Березянки, па- сіка налічує 50 бджолиних сімей, Микола Гординський, мешканець Городецького, пасіка в кількості 50 бджолиних сімей.
Андрій Тузик каже, що своєю пасікою живе. Для нього це не шлях заробітку, а хобі, місце сили і відпочинку. Любов до бджолярства прищепив Андрію Леонід Оберемко з Ружина, на жаль, чоловік вже помер. Андрій був його помічником ще зі школи, ходив до нього на пасіку на канікулах та вихідних:
«Леонід Іванович за той час став для мене рідною людиною, я багато чого в нього навчився, його досвід роботи перевищував 50 років – це була людина своєї справи. За п’ять років у нього я заробив п’ять вуликів, і з цього почалась моя власна пасіка. Моя пасіка – моє життя, це справжня відрада і спокій, який я віднайшов у житті. Коли у мене негаразди і коли радію, я на пасіці. Сім років тому для своєї родини я побудував апітерапевтичний будиночок, де можна відпочити та набратись сил. Звичайно, така терапія корисна і для здоров’я. Пів годинки у будиночку – і ти з новими поглядами на життя»
Пасічники працюють цілий рік. Коли приходить весна, головне завдання пасічника – створити умови для розвитку бджіл, почистити вулики і підгодувати, якщо у цьому є потреба. Андрій розповідає: «Коли розвиваються і збільшуються сім’ї моїх бджіл, то і мені веселіше. Кожен місяць у бджіл є своя робота. Наприклад, у червні вони працюють на медоносах акації, у липні – на гречаних медоносах, у серпні приходить пора медозбору. Процес збирання меду у бджіл дуже цікавий і копіткий. Спочатку на розвідку вилітають одні бджоли, потім через деякий час вилітають робочі бджоли і працюють. Звичайно, пасічник повинен слідкувати, де є найближчий медонос, чи не кропили там, щоб бджоли безпечно працювали. Іноді я виїжджаю в сусідні села, довго шукаю, де можна розмістити вулики, щоб ніхто не нашкодив. На одному місці я можу стояти ціле літо».
Родина та друзі Андрія Тузика розділяють його любов до бджіл. Щороку вони чекають, коли пройде медозбір, щоб покуштувати солоденьке. Андрій зізнається, що медом у його родині не нехтують. Якщо є один сорт меду, то ніхто не вередує. Чоловік та його родина цінують труд на пасіці. Найбільша кількість меду, яку вдалось викачати Андрію, до 2 тонн. У чоловіка багато постійних клієнтів, тому мед ніколи не застоюється. На запитання, чому вирішив зареєструвати свою пасіку, відповідає: «Моя позиція така: якщо захищений я, то і бджоли мої в безпеці. Дуже часто трапляється так, що труять бджіл. Без офіційної реєстрації тобі ніхто не допоможе, тому я без вагань вирішив, що буду працювати офіційно. Для мене в пріоритеті моя пасіка, ніж прибуток. Я люблю те, чим займаюсь, тому так вчинив».
Андрій Гразон займається бджільництвом уже 12 років. Зрозумів, що ця справа йому не байдужа, коли навчався у Сквирському ВПУ №29, там викладали бджільництво. Цей предмет дуже сподобався Андрію, а вдома мав змогу допомагати родичам та друзям, бо багато хто мав власну пасіку. Трохи згодом тесть Сергій Оленчук купив йому три вулики – і з цього все почалось: «Спочатку було три вулики, а потім десять, п’ятнадцять, три- дцять, так дійшов до 50 вуликів. У цьому році зробив розплід на 10 молодих сімей, тому кількість вуликів з кожним роком у мене збільшується. Звичайно, це мене дуже тішить, бо в майбутньому хотілося б дійти до позначки 150.
Робота пасічника складна, але одна з основних проблем кожного року – здати мед за вигідною ціною. З кожним роком стає все складніше збути велику кількість меду, бо іноді не дивляться на якість – беруть дешевий продукт. Мій мед натуральний та без будь-яких домішок, я ціную свій продукт». Серпень, пора качати мед. Процес починається зі збору рамок у вулику, які запечатані на 60-70%, після того можна качати мед. У цьому році Андрій отримає мед з різнотрав’я, в ньому переважатиме сонях та акація. Чоловік розповідає, що під час збору меду бджоли ведуть себе по-різному. Все залежить від погоди та вулика, у якому живуть різні види бджіл. У Андрія два види – українська степова та бакфаст. Перший вид бджіл більш агресивний, тоді як бджоли виду бакфас спокійні.
«Пасіка – це хобі, яке приносить мені велике задоволення та деякий прибуток. Я люблю бджіл, мені приємно доглядати за ними, приємно, коли збільшуються сім’ї, коли в кінці літа отримую гарний врожай. Я займаюсь пасікою самостійно, іноді, звичайно, не вистачає помічника. Але моя найменша донечка Ілона любить цю справу, як я. Ще маленькою вона прибігала до мене на пасіку, спостерігала, як я качаю мед. Бджіл вона не боїться, тому маю надію, що вона виросте і буде мені помічницею».
На запитання, чому вирішив зареєструвати свою пасіку, відповідає: «Хочеться, щоб все було законно. Коли продаж легальний та за офіційними документами, ти маєш велику перевагу. Держава підтримує пасічників, які офіційно зареєстрували свої володіння, тому таке рішення».
Євгенія Осаволюк, "Ружинська земля"
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Останні новини
ТОП новини
Оголошення
17:43, 30 листопада
13
15:04, 28 листопада
1
00:41, 6 грудня
08:29, 26 листопада
18:47, 7 грудня
live comments feed...