• Головна
  • 76-річний поет із Житомира затребуваний за кордоном, а не у рідному місті
досягнення
14:50, 31 липня 2013 р.

76-річний поет із Житомира затребуваний за кордоном, а не у рідному місті

досягнення

У свої 76 років житомирянин Борис Скрипник є невтомним мандрівником, поетом і музикантом, бардом та скульптором, прихильником здорового способу життя, повідомляє Мій Житомир ТВ.

 «По закінченні 25-ї школи в Житомирі я вирішив поїхати на навчання до Ленінграда. Там здобув вищу освіту та захистив дисертацію, – розповідає Борис Олексійович. – Отримавши потрібні знання, викладав технологію легкої промисловості у Росії, Україні. У Києві мені запропонували попрацювати за кордоном. Цілий рік я ходив на курси іноземних мов і тільки після цього поїхав на стажування до Франції».

 Борис Скрипник працював в африканських університетах (Алжирі, Тунісі, Гвінеї), викладав технологію легкої промисловості французькою мовою. Весь цей час з ним подорожувала його родина. Повернувшись до Житомира, у 2002 році Борис Олексійович отримує пропозицію від ректора Житомирського державного технологічного університету, пише газета "Поліський регіон".

 «Через деякий час мене розшукала одна московська організація, яка загітувала поїхати до Гвінеї. Звідти я повернувся тільки у 2011 році. І ось врешті-решт вирішив зайнятися літературною діяльністю, адже за всі ці роки назбиралася велика папка віршів та пісень».

 Нещодавно Борис Олексійович видав російсько-французький словник накладом 200 примірників.

 «До словника увійшло близько 50 тисяч слів, деякі з них зараз навіть і не вживаються. Шкода, але більшість книжок я так і не зміг розповсюдити, зараз вони припадають пилом у мене вдома. Щодо поетичної збірки, то за порадою краєзнавця Георгія Мокрицького в Інтернет-мережі створив власний блог, де публікую свою поезію, – веде далі Борис Скрипник. – Останнім часом я став цікавитися політикою. Ще з дитинства в пам’яті залишилися неприємні спогади про інтриганів, які після війни влаштовували провокації біля річки Тетерів та вбивали простих людей. У мене навіть вірш є «За Державу обидно». На мою думку, ПАРТІЯ РЕГІОНІВ є прямою протилежністю всім тим політичним силам, які сьогодні є в країні, адже від тих «крикунів» толку ніякого немає».

 Торік наш земляк став лауреатом Міжнародного поетичного конкурсу «Золота строфа-2012» у номінації «Вірші про війну».

 «У Росії мене якось більше сприймають та шанують, а ось у Житомирі ніхто і не знає. Деякий час я переписувався з Патріархом Московським і всієї Русі Кирилом, з яким зустрівся у Тунісі, коли він, будучи ще митрополитом, приїздив з інспекторською перевіркою. Після нашого знайомства надіслав йому листа з віршем «Слова Пастиря», згодом від Патріарха в подарунок отримав книгу «Великопостная заповедь», – говорить чоловік.

 У своій ще неопублікованій збірці мандрівник зібрав поеми та вірші про здоровий спосіб життя. Одного з них Скрипник присвятив російському письменнику та популяризатору нетрадиційної медицини Геннадію Малахову.

 «Днями мені прийшло повідомлення від Геннадія Петровича. Він просить дозволити опублікувати мій вірш у своєму календарі на 2014 рік. Тобто там, за кордоном, все добре, а тут моя літературна діяльність нікого не цікавить», – нарікає Борис Олексійович.

skripnik1

 

За  Державу  обидно! - стихотворение-памфлет о политической жизни  современной Украины.

 *   *   *

Обидно…Как в зловещем сне
Колонны националистов,
Напоминающих нацистов,
Проходят маршем по стране.

Поправ каноны нашей веры,
Они, под знаменем Бандеры,
Тайком готовятся к войне.

Обидно, что в родном краю,
Элита  местных «демократов»,
(С мандатами и без мандатов!)
Ждет европейских меценатов,
Чтоб верность доказать свою.

Умело разжигая страсти,
Остервенело рвется к власти,
Поближе к теплому  »раю».

Обидно, что в своей стране,
Чиновники и депутаты,
Удвоив личные зарплаты,
Ведут бесплодные дебаты,
С площадной бранью наравне.

Скажите, люди, бога ради,
Кто видел потасовки в Раде,
Что толку в праздной болтовне?

А кто поможет старикам,
Пенсионеру, ветерану?
Лекарства им не «по карману»,
Как жить былым фронтовикам?

Они прошли войну и голод,
Трудились и в жару, и в холод,
Теперь ютятся по углам.

Обидно видеть молодёжь,
С бутылкой пива и стаканом,
Забыв про всё в угаре пьяном,
За правду принимая ложь.

Работать в поле разучились,
Профессии не обучились,
А деньги вынь им да положь.

И всё ж я верю, что страна,
Переболев, на ноги встанет,
Державой европейской станет,
Забыв лихие времена.

Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
0,0
Оцініть першим
Авторизуйтесь, щоб оцінити
Авторизуйтесь, щоб оцінити

Коментарі

Оголошення
live comments feed...