В Домі української культури презентували книгу «Романтичні редути»!

Презентація

Іллі Ярошу 22 роки.

Із літа 2022-го він в ЗСУ. Десантник захоплюється написанням віршів. Творити продовжив і під час служби. Так створив «Романтичні редути». Сьогодні в Домі української культури презентував книгу.

«Я писав вірші ще зі школи. А з початком війни зрозумів, що їх треба показувати. Наші цінності, наша філософія — це постійна боротьба: внутрішня, в собі, а також — за державу. А ще, наше життя — це почуття та емоції. Саме на основі цього всього виник один вірш, тоді другий… і це вилилось у збірку. В країні війна. Я пішов у 95 ОДШБр. Це Герої, які стоять в пекельних місцях, які боронять спокій українців… Я продовжив писати і у війську».

Автор розповідає: надихався історією України:

«Це історія козацтва, революція 1917-21 років… Потім — надихався реаліями, які ми всі проживали і продовжуємо. Майдан, війна в 2014-му, повномасштабна…»

Дуже багато віршів Іллі про життя і смерть:

«Часом, мої герої помирають, але не фізично, а духовно. А потім — воскресають. Це як Україна. Все, що б вона не переживала, вона завжди відроджується. Душа українська відроджується. Народжуються нові покоління, але є потяг до традицій. І я також писав, надихаючись українськими звичаями та традиціями»,— каже поет

Частина творчості присвячена сімʼї. Писав, зокрема, про маму. Рідні прийшли підтримати Іллю на презентації «Романтичних редутів».

Серед присутніх в залі і вчителі митця. Середню освіту здобував у житомирському ліцеї №27.

Вчитель математики Надія Анатоліївна каже:

«Ілля був моїм учнем 7 років, я була класним керівником. Він призер олімпіад з математики, історії. Дуже допитливий, розумний, ввічливий хлопець. Що важливо, — у Іллі дуже розвинена логіка. Коли він розвʼязував задачі — перше на що я звертала увагу, це на те, як він висловлював, формував свою думку. Це одразу кидалось в очі: чітко, логічно та грамотно. «Романтичні редути» я трішки вже прочитала. Вражена»

Наталія Володимирівна — вчитель історії також прийшла підтримати колишнього учня:

«Як побачила його у військовій формі, сльози на очах… В моїй учительській долі, звісно кожен особливий. Але Іллюша викликає найкращі почуття. В 5 класі цей хлопчик-промінчик полюбив історію. Зацікавився. Ми готувались до олімпіад. Він тішив результатами та потягом до історії. Обрав професію, повʼязану з історією. А зараз я пишаюсь і тим, що він наш Захисник… Мирного неба всім нам. Хай якнайшвидше повертається додому й продовжує творити та жити в мирі».