«Навіть четверо пологів прийняла на дому і всі – благополучно», – історія фельдшерки з Житомирщини

Давно це було. Напевно, більше десяти років тому. Учні початкової школи захищали свої Манівські роботи на тему: «Моя майбутня професія».

Одна із третьокласниць написала: мрію стати хірургом-кардіологом, бо хочу рятувати людське життя.

Я до цих пір пам’ятаю її слова. Сподіваюсь, що ця дівчинка не зрадила своєї мрії і робить складні операції на серці, даруючи хворим надію на щасливі дні і роки.

Сьогодні першу медичну невідкладну допомогу, підчас теж рятуючи життя, надає своїм сільчанам фельдшер Білківського ФП Галина Борисівна Андрушенко, яка приїхала сюди працювати за направленням в далекому 1990-му, закінчивши Житомирський інститут медсестринства (відділення акушерства і гінекології).

Тут, у Білці, їй, як молодому спеціалісту, надали житло – невеличкий колгоспний будиночок. Разом із чоловіком привела вона його до ладу, дещо добудували, посадили дерева, обробили город і побігли за роботою дні, місяці…

Надійним транспортом Галини Борисівни є і донині залізний коник – двоколісний велосипед, адже обслуговує не тільки Білку, а й Рудню Білківську – 540-560 сільчан.

– Я з дитинства мріяла бути лікарем, – каже жінка, – і не розчарувалась у цій професії, хоч і тяжко, бо всі людські хворості перепускаю через своє серце.

Особливо тривожусь за діток до року, (я ще тут і місцевий педіатр). А смертність у вік немовлячий – це справжнє ЧП, – говорить. – Дуже хвилююсь за малечу у неблагополучних сім’ях, де я буваю по 3-4 рази на день. Таке інколи відчуття складається, що наче живеш там. В минулому році у нас був справжній клопіт. Коли почалась війна, у однієї молодої мами почались передчасні пологи. Дівчинка народилась вагою 950 грам. Виходжували ту дитину всім миром. Зараз дівчинка вже ходить.

– Всього було у мене, – продовжує Галина Борисівна. – Не одного рятувала односельця. Навіть четверо пологів прийняла на дому і всі – благополучно, бо теорія – це одне, а практика – зовсім інше.

У своєму становленні як лікаря вважає фельдшера із Сушок Галину Василівну.

Безвідмовною помічницею у неї була санітарка Марія Іванівна Мельниченко. І голки кип’ятила до шприців, і шприци проварювала, і підлогу мила в приміщенні, і багато чого підказувала.

– Сьогодні безвідмовною, як медик, – говорить про Галину Борисівну сільський староста Віталій Володимирович Прокопенко, – є вона сама, бо одна на всю округу надає допомогу і вдень, і вночі.

– Буває, тільки ляжу спати, – ллється мова моєї співбесідниці, – як хтось вже стукає у вікно. Тоді буджу чоловіка і спішимо на поміч, бо різні ж бувають ситуації.

Дуже сумує за синами своїми, що не часто їх бачить. Один у Львові, який має шестирічну донечку, другий – в лавах ЗСУ.

Усім матерям, чиї діти на війні, Галина Борисівна зичить тільки одного – дочекатися їх живими-здоровими.

…Завтрашній ранок покличе її на роботу знову. У Галини Борисівни вже все готово. Білий випраний і випрасуваний халат, аптечка першої допомоги, залізний двоколісний кінь – велосипед. Вона раду дасть усім, хто прийде на фельдшерський пункт і поїде на виклик до хворого, і зміряє тиск, і перевідає новонароджених. А по-іншому не може і бути. Має велике любляче і людяне серце, високий професіоналізм, щире привітне слово, за що їй вдячні всі селяни. І дорослі, і я впевнена, що і діти.

…А спокій їй тільки сниться.

Соломія ДУМСЬКА, КоростеньМЕДІА