Мистецтво писанкарства: а що ми знаємо про писачки?

Важливою складовою української культури та мистецтва є писанкарство.

Писанки заворожують своєю красою і символікою. Традиційна українська писанка пишеться за допомогою писачка. Залежно від регіону України він має назви: «писальце», «кистка», «писарик», «мигулка», «дєдик».

Раніше його виготовляли зі шматочка тонкої фольги (бажано міцної), що скручували у вигляді трубочки або конуса. Про це розповідають в Житомирському обласному краєзнавчому музеї.

«Цю трубочку кріпили у розколену частину дерев’яної палички і фіксували дротиком, або нитками навхрест таким чином, щоб вона трималася міцно, не рухалася і не випадала. При цьому трубочка могла виходити як з одного боку так і з обох боків, тобто писачок мав один або два носика. Один із носиків був товщий, а другий – тонший.

Читайте також: Скільки пам’яток є на Житомирщині?

Від діаметру носика залежала товщина потрібних ліній. Такий писачок не можна нагрівати у відкритому полум’ї, бо дерев’яна паличка може згоріти. Тому, спочатку розігрівали віск у окремій посудині, а вже потім опускали туди писачок», - йдеться в повідомленні.

Далі, за словами краєзнавців, гарячий віск потрапляв у трубочку і деякий час залишався гарячим всередині писачка. Зазвичай використовували декілька писачків (3-4) і коли в одному віск застигав, брали інший з розігрітим воском. Писачки бувають різних форм: з цвяшками і шпильками, зі звичними нам конусоподібними трубочками.

Читайте також: У Житомирі парк ім. Гагаріна перейменували на честь барона де Шодуара

Як розповіли у музеї, в колекції нашого краєзнавчого зберігається 12 писачків. На превеликий жаль, їх походження невідоме. Лише один писачок був закуплений для музейної колекції під час етнографічної експедиції у 1991 році в с. Троща Чуднівського району.