Житомирська журналістка про Межигір'я: Янукович читав про мисливську зброю, алкоголь і сири

На другий день, себто 23 лютого цьогоріч, після відкриття для громадськості дверей резиденції Віктора Януковича мені вдалося потрапити туди. Передчуваючи (і небезпідставно) ажіотаж візиту, ми зробили це вранці.

22 лютого, за різними оцінками, Межигір’я відвідало 100 000 людей. При вході пропонували (думаю, покищо) безкоштовно скористатися велопрокатом. Паломники з різних регіонів мріяли побачити на власні очі золотий унітаз, пеньки і страусів. Проте приміщення були зачинені (як стало відомо потім, такої сантехніки немає, а є золотий батон), а перед входом на територію представники народної самооборони закликали візитерів бути не мародерами, а європейцями. Просили не ходити по газонах, не кидати сміття, не жбурляти коктейлі Молотова.

І ось перший непослух: біганина по траві і намагання сфотографувати все довкола. Від навали тисяч людей не витримували сходи вниз на набережну та подекуди камінні доріжки.

Коли заходиш на територію, не знаєш куди рушити. Це ж не музей, де є вказівники. Спочатку складається враження, що потрапив у дендропарк. Янукович облаштував автономне господарство з теплицями, де вирощують традиційні, екзотичні культури, і з фермою. Про ферму окрема мова. Перелякані від надмірної уваги свині, муфлони, лані забилися у клітки. Журавлі, павичі та лофи граційно походжали у загратованих вольєрах. Журавлі навіть підходили впритул, наче просили їсти. До речі, згодом у соцмережах з’явилося чимало повідомлень небайдужих до фауни Януковича людей, які хочуть її врятувати.

Незважаючи на прохання не псувати майно, наші люди не втрималися від народної творчості і біля написів назв тварин додали від руки свої: “Свиня дика - Янек”, “Баран - Царьов” тощо.

Трохи далі - маєток “Хонка”, біля якого розташувалися штучні озера із гейзерами. Качки спокійно собі хлюпаються і не зважають ані на люд, ані на величезну скульптуру жаби у центрі одного з таких водойм. На жабу Янукович міг дивитися із унікальної вуличної ванної, дно якої вкладене камінням. Після спа-процедур можна і влаштувати променаду. Щоб пішки обійти обійстя, знадобиться точно кілька днів. Альтанки, мангали, будиночки для відпочинку такі, для розваг сякі, античні дівулі, якими встелені газони, заспокоюють від щоденних клопотів. Ще далі – у клітці бігає білочка, а для неї на тарілочці спеціально розкладені горішки і порізана морква.

Спускаємося вниз до Київського моря. Під час прогулянки до судна “Галеон” (рестораніща на воді) чую репліки: “Из грязи в князи. От сука такая”, “Ющенко все просрав, а цей прої...в”. Дорослі у супроводі дітей втримувалися від лайки. А малих було дуже багато, навіть у візочках. Манюні хіба бачитимуть якісь чудернацькі образи і речі, які відверто дратували їхніх батьків. Наприклад, з вікна “Галеона” видно дорогий алкоголь на столі, золоті серветницю і тацю, документи на деякі витрати. До трапези Янукович ставився надто серйозно: у рахунках за посуд 4 чайника коштують 24 227 грн, набір чашок – 60 000 грн. Серед російськомовних книг, представлених на огляд, самі енциклопедії: про найкращу мисливську зброю, лицарів, віскі, сири.

Про “масштаби” Януковича говорять здоровенні поля для гри у гольф, ніби тут проводяться чемпіонати світу, парк ретроавтомобілів, від яких запоморочиться голова в автолюбителів, і ще багато чого такого, що не вкладається у голові. Навіщо це все?

Ціла армія обслуговувала людину, яка збиралася довго мешкати у резиденції. Я бачила у європейських столицях королівські палаци, але Межигір’я ніколи до них не прирівняється. Жодні ексклюзивні меблі чи гобелени не просякнуті саме національним духом. Це висмикнуті епізоди, прагнення і забаганки, похапцем втілені у життя на десятках гектарів землі.