Незвичайний музей звичайної пожежної частини. Фото.

18 травня відзначається Міжнародний день музеїв. Саме цього дня більшість музеїв працюють безкоштовно і з задоволенням відкривають відвідувачам свої виставкові зали. В усіх українських містах є найрізноманітніші музеї.

Не є винятком і наше місто - в Бердичеві є кілька музеїв,про які часто згадують та проводять екскурсії для школярів. Засмучує лише той факт, що пересічний мешканець нашого міста знає лише про один музей - історії Бердичева.

Тож, шукаючи інформацію про музеї Бердичівщини, хотілось знайти щось цікаве та неординарне. І тут стала в нагоді розповідь знайомих про музей в ППЧ-56, мовляв там є незвичайні експонати. Вислухавши таку рецензію, вирішила відвідати пожежну частину, щоб дізнатись, що ж там за експонати такі цікаві?

Невеличка пожежна частина розташована на околиці Бердичева, її очолює Іван Петрович Осіпчук, який зі своїми 9-ма бійцями контролює пожежну безпеку в радіусі 20 кілометрів. (Це маленька частинка Бердичева та близько десяти сіл району).В ангарах стоять дві пожежні машини-яскраво-червоні ЗІЛи, що майже щодня виїжджають на виклики, щоб допомогти людям уникнути лиха. Робота пожежних виснажлива, важка та непередбачувана, але всіты,хто приходять до пожежної охорони, зазначають, що вибір професії не випадковий – це покликання людини.

В музей ППЧ-56 потрапляєш одразу, переступивши поріг частини – поруч з двома потужними пожежними автомобілями стоїть справжнісінький пожежний віз, яким користувались пожежні кінця XIXстоліття. Пан Осіпчук зізнався, що він разом зі своїми співробітниками практично з нічого створив, точніше реконструював, це чудо техніки. Модель створювали за малюнками і намагались точно відтворити кожну вісь, обідок та бочки з насосами. Та найголовніше те, що відтворена модель знаходиться в робочому стані – хоч зараз запрягай коней і на пожежу.

Після ангару мені провели екскурсію в кімнаті, об лаштованій під музей – на поличках можна побачити раритетні речі різних століть та часів. Тут і різноманітні глиняні глечики і справжні ціпи та інший сільськогосподарський реманент, старовинні вугільні праски, патефони та навіть лічильні машинки – важко усе перерахувати. Багато цікавих експонатів, серед яких є книга перепису населення 1905 року, щоправда, трохи постраждала від часу – сторінки, на яких була вказана кількість мешканців Бердичева, пошкоджені.

Проте, окрему тему займає пожежний реманент – тут і хромована каска перших радянських пожежних дружин, колонка та пожежні стволи ще довоєнного часу. Пан Осіпчук розповів про те, що експонати збирає скрізь, де тільки може – адже усе це наша історія, про яку слід пам’ятати, берегти та примножувати її скарби. Усі експонати - це лише маленька частинка, Іван Петрович, планує створити справжній музей з окремими залами та великим обсягом експонатів, щоб місто могло пишатись ще одним музеєм.