Проблема в тому, що всі обіцяють одягнути і взути армію за тиждень, але, на жаль, насправді все не так, – військовий з Житомира

Більш ніж півроку в Україні триває офіційно неоголошена війна з «братньою» Росією, сепаратистами, незаконно створеними збройними формуваннями... Значна частина українських військових кажуть, що найбільшу допомогу і підтримку отримують від волонтерів і простих людей. Військовий із Житомира, який приїхав у короткострокову відпустку й от-от має повернутися на Схід України, Тарас Українець (ім’я та прізвище змінені з етичних міркувань) розповів, чого зараз потребує наша армія і як вона проводить час у так званій зоні АТО.

– Тарасе, чого зараз найбільше потребують військовослужбовці, які знаходяться на Сході України, в польових умовах?

– На сьогоднішній день армію намагаються готувати до зими. І зараз нам найбільше потрібні тепла форма і термобілизна. Проблема в тому, що всі обіцяють одягнути і взути армію за тиждень, але, на жаль, насправді все не так. Часто форма просто лежить на складах в військових частинах. Замість того, щоб нею вже зараз користувались українські солдати на Сході. Там вона потрібніша. Крім того, потрібна якісна зброя. Багато якісної зброї.

– В яких умовах ви живете? Де спите? Що їсте?

– Щодо води та їжі, то більшість наших військ стоїть в таборах по лінії оборони. Тут є польові кухні, воду привозять в бочках, а ось на передовій – зовсім інша ситуація… Кухню там не розгорнеш. Тому саме хлопцям на передовій потрібна найбільша підтримка. От, наприклад, зараз волонтери увесь час передають гуманітарну допомогу до Краматорська, в тому числі, і нашим військовим, але вона потрібніша тим військовим, які знаходяться в лісі, в полі, в складніших умовах... Розумієте?!

– Як на війні змінюється людина, її погляди, переконання, життєві цінності?

– Погляди змінюються сильно. Змінюються цінності. Людина стає серйознішою. Розумієш, хто тобі по-справжньому дорогий. Під час війни дружба справді стає тіснішою. Не важливо з однієї ви частини чи з різних. Як не прикро, але серед нас є і дезертири, які приїздять додому і в усе горло кричать, як вони воювали і які вони герої.

– Якби мали можливість про щось попросити чи звернутись до когось, хто б це був і чому?

– Знаю по собі і, мабуть, зі мною погодиться кожен військовий, що ми дуже вдячні волонтерам, простим людям і рідним за підтримку. А от щодо звернення… то хотів би звернутися до Президента України Петра Порошенка і запитати, де обіцяні до кінця серпня бронежилети усім військовим? І де обіцяний зимовий одяг?

– Чи згасають патріотичні мотиви без підтримки з центра?

– Коли ти на Сході за своїми моральними переконаннями, то не згасають. Проте скажу відверто, багато військових просто втомились і мають чимало зауважень до вищого керівництва. Військові, в першу чергу, тримаються саме завдяки нашим людям.