Незабаром турнір пам’яті Анатолія Пузача

П’ятого серпня 2008 року у нашому місті відбувся перший міжнародний турнір серед юнаків 1993-1994 років народження пам’яті бердичівської зірки українського футболу Анатолія Пузача. Того разу до міста прибули команди з Житомира, Вінниці, збірні міст Довбиша, Чуднова та збірна округу Міттельфранкен (земля Баварія, Німеччина). Перше місце в турнірі виборола команда з Вінниці.
12-14 серпня на стадіоні «Шкіряник» вчетверте зустрінуться 14-річні представники кращих дитячо-юнацьких команд України, щоб поборотися за призи турніру пам’яті видатного футболіста й тренера, Заслуженого майстра спорту, Заслуженого тренера України, колишнього гравця бердичівського «Прогресу», житомирського «Полісся», львівського спортивного клубу армії, київського «Динамо» та збірної СРСР Анатолія Кириловича Пузача.
Анатолій Пузач у чемпіонатах СРСР провів 215 матчів, у яких забив 49 голів. У 1968 році в 32-ох матчах забив 11 голів, став кращим голеадором команди і був включений до списку 33-х кращих футболістів колишньої радянської імперії. До того списку він включався в різні роки ще чотири рази.
У найбільш безкомпромісних матчах динамівців Києва з футболістами московського «Спартака» наш земляк покарав суперників чотирма м’ячами.
Перший гол в Кубку європейських чемпіонів серед радянських футболістів Анатолій Пузач забив у ворота шотландської команди «Селтік» з міста Глазго на стадіоні «Паркхед» з подачі Йожефа Сабо на третій хвилині матчу, який відбувся 20 вересня 1967 року. Пізніше він ще 15 разів виходив на футбольне поле в складі київського «Динамо» в розіграшах європейських Кубків і забив сім м’ячів у ворота суперників.
29 липня 1969 року в Лейпцігу під час товариського матчу, на якому були присутні 90 тисяч вболівальників, проти збірної Німеччини А. Пузач дебютував у складі збірної СРСР. Матч завершився з рахунком 2:2 і перший м’яч у ворота німецьких футболістів на 34-ій хвилині забив наш земляк.
В наступних роках Анатолій виступав у складі збірної СРСР в товариських матчах, відбіркових іграх в групах 9-го та 10-го чемпіонатів світу та зустрічах групового турніру 9-го Чемпіонату світу проти збірних команд Швеції, Північної Ірландії, Туреччини, Перу, Сальвадору, Мексики, Франції, Ірландії. Всього провів чотирнадцять матчів у складі збірної команди колишнього Союзу, у яких забив два м’ячі у ворота Німеччини та Сальвадору.
На Чемпіонатах світу з футболу у Мексиці ФІФА вперше дозволила проводити заміни протягом гри. У другому таймі матчу відкриття Мексика-СРСР (31 травня 1970) Анатолій Пузач на 48-ій хвилині гри замінив Віктора Серебрянникова й таким чином увійшов до історії футболу як учасник першої заміни на чемпіонатах світу.
7 жовтня 1990 року після виграшу на Республіканському стадіоні у присутності 42 500 глядачів над командою ЦСК (Москва) з рахунком 4:1 київське «Динамо» втринадцяте – і востаннє! – стало чемпіоном Союзу. Ту перемогу важко переоцінити з історичної точки зору – зрозуміло, не тільки тому, що висвітлила вона рекорди з ознакою вічності. Футбольний турнір не абияк сприяв становленню національної свідомості й відіграв помітну роль у піднесенні національно-визвольного руху – саме це стало головним підсумком спортивного суперництва. Тоді головним тренером «Динамо» був Анатолій Пузач. Він один з трьох тренерів, призначених Федерацією футболу керувати першою збірною України, яка перший свій матч зіграла проти збірної команди Угорщини 29 квітня 1992 року на Ужгородському стадіоні «Авангард».
Протягом 1991-1992 років «Динамо» (Київ) під керівництвом Анатолія Кириловича в Кубку європейських чемпіонів провело десять матчів, в п’яти з яких здобуло перемоги. Він вважав себе демократичним тренером, завжди прагнув діяти, як на Заході, де кожен знає свою справу. У житті він був для футболістів другом, на полі – наставником і вони повинні були виконувати його рекомендації. Пізніше він зрозумів, що йому не вистачало суворості та вимогливості. Співпраця з колективом динамівської команди тривала до 2002 року, коли продовжувати роботу завадили серйозні проблеми зі здоров’ям.
Помер А.К.Пузач після шестирічної боротьби з хворобою, 19 березня 2006 року. Його смерть стала непоправною втратою для українського футболу, мільйонів прихильників і учнів спортсмена. Похований на Лісовому цвинтарі.