Я пережила чотири государства, - схимонахиня з Житомирщини відзначила 107-ліття

Своє 107-ліття відзначає найстарша жінка України – схимонахиня Іоанна. Матушка є насельницею Жіночого монастиря Афонської ікони Божої Матері в урочищі Кип’яче, який називають "жіночим Афоном".

Привітати схимонахиню Іоанну під час спільної молитви 24 березня в день Престольного свята обителі на честь Похвали Пресвятої Богородиці прибули паломники з різних куточків України. Зокрема, до схимонахині приїхали її рідні з сіл Малий Кучурів та Васловівці Заставнівського району Чернівецької області. Історія життя матушки - це символічний приклад єднання України. Ось і зараз буковинці, дізнавшись про День народження старійшини роду, радо поспішили на житомирську землю.

«Ми як тільки дізналися, що матушка - це наша рідня, зібралися – і кажем: їдемо Це дуже приємно. Об'єднала вона всіх нас. Це така Божа благодать. Ми не так часто зустрічаємося, а тут нас зібралося дуже багато», - кажуть гості з Буковини.

Найстаріша в Україні іменинниця радо спілкувалася з рідними, яких не бачила багато років. Згадувала, де стояла їхня хата; де в трьохрічному віці дізналася про початок Першої Світової; де згодом рятувала земляків від епідемії тифу. Годувала хворих сметаною з ложечки. Щоб не заразитися – змочувала хусточку в керосині. І завжди молилася.

«Я ішла до сусідів, до дітей гратися, і раптом задзвонили в трьох церквах разом дзвони. Ішла жінка й каже: що ся стало? А друга й каже: война ся зачала», - згадує схимонахиня Іоанна.

Пам'ятає матушка, що кулі літали, як ворони, над селом. Пригадує, як у Чернівці в'їжджав імператор Франц Йосиф.

«Люди добрі! Я пережила чотири государства, що мінялися», - веде далі матушка. Народилася в Австро-Угорській імперії, потім прийшли румуни, потім «совєти», які вислали до Сибіру, де провела близько 16 років. А перед тим на 10 років до Уралу за націоналістичні погляди відправили її чоловіка. «Прийшли вночі і забрали. Забрали за Україну!», – згадує арешт коханого.

Онук довгожительки - благочинний лікарняних храмів столиці, настоятель храму святителя Михаїла, першого митрополита Київського, протоієрей Роман Барановський каже, що за важкі страждання за віру й за Україну Господь і дарував матушці такі довгі літа.

«Вони були репресовані ще в 40-х роках, коли радянська влада прийшла на Буковину. Людей натрамбували в вагони, і вивезли на північ, у мерзлоту. І вона вважає, що оцими стражданнями і тим, що зберегла віру в Бога тоді, коли неможливо це було зберігати, вона наче запозичила у Господа життя. Ті роки, які відстраждала і не знала щастя, от зараз їй повернулися тим, що вона постійно у молитві має радість бачити дітей, відчувати біля себе онуків; знати, що починається новий день і можливість причаститися, посповідатися. І дякуючи молитві вона і живе», - говорить отець Роман.

У Жіночому ставропігійному монастирі на честь Афонської ікони Божої Матері в урочищі Кип’яче панує неймовірна благодать, яку важко передати словами, але яку чітко відчуває серце.

Цієї суботи паломники вкотре мали змогу приклонитися до унікальних святинь обителі, серед яких - частинка Животворящого Хреста Господнього, частичка поясу Пресвятої Богородиці, Ковчег з частинками мощів 24-х афонських старців, мощі св. мч. Сєвєри, мощі св. мч. Євгенії, частинки мощів святих Римських мучеників, великі частини мощів (гомілки) святих безсрібників і цілителів Косьми і Даміана, частини мощів свв. Мучеників Киприяна та Іустини.

Також усі охочі змогли зануритися в цілющі води купелі, помолитися за рідних та близьких. Схимонахиня Іоанна просить Бога за всіх людей, які притікають до неї, молить Бога за мир в Україні та всьому світі.

Настоятелька обителі ігуменя Єкатерина запрошує всіх приїхати до Кип'ячого. Жіночий монастир відкритий щодня з опів на четверту ранку і до десятої вечора. Можна прийти, помолитися. Також охочі можуть залишитися тут на декілька днів – потрудитися в монастирі во славу Божу, поєднуючи труд з молитвою за своїх рідних та близьких.

Фото: Леонід Шевчук