COVID-19
13:00, 8 лютого 2021 р.
Надійне джерело
«Щоб зробити УЗД, треба захворіти на коронавірус?», — У лікарні на Житомирщині — катастрофа?
COVID-19
У матеріалі одного з малинських ЗМІ йшлося про те, що малинська лікарня нині не приймає хворих з інсультами, гіпертонічними кризами, невралгією, іншими недугами, зсилаючись на те, що медзаклад перепрофілювали під ковідний, тож госпіталізують лише пацієнтів із коронавірусом. Жителі Малинщини навіть не можуть зробити у лікарні УЗД, інші обстеження через ту ж причину — ковідна табличка на медичному закладі.
Ця проблема спонукала до активного її обговорення не лише пересічних громадян, котрим відмовили у госпіталізації в малинській лікарні, а й медиків поліклініки. З цього приводу минулого тижня головний лікар КНП «Малинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Олександр Андрійцев зібрав нараду, у якій узяли участь сімейні лікарі та педіатри, котрі по суті стали заручниками абсурдної ситуації і тепер не знають, куди направляти та як лікувати тяжких хворих, зокрема й дітей.
— Ситуація, описана у статті, погіршилася, — сказав під час телефонної розмови Олександр Миколайович, запрошуючи на засідання. — У Коростені померла шестирічна дитина, яку декілька годин возили з однієї лікарні в іншу, шукаючи місця. У хлопчика була температура, він скаржився на сильні болі у животі. Батьки викликали швидку, медики запідозрили у пацієнта апендикс. Повезли дитину в Овруч, де встановили, що у неї — перитоніт. Там малого прооперували й направили у Станишівку. У дитячій лікарні хлопчика вдруге поклали на операційний стіл, але це не врятувало йому життя. Було втрачено занадто багато часу на поїздки. В таких випадках цінується кожна хвилина. Думаю, усім нам є над чим замислитися, аби таке не повторилося…
Медична нарада розпочалася з озвучення трагедії у Коростені. Лікарі один за одним висловлюючи своє обурення, були різкими й емоційними.
— На жаль, ситуація, у якій ковідна лікарня приймає лише пацієнтів з коронавірусом, характерна не лише для Малина, така біда в усій країні, — розпочав засідання Олександр Миколайович. — Змінити щось може лише МОЗ, але для цього потрібно, аби міністерство оперативно реагувало на покращення епідеміологічної ситуації, зниження захворюваності і дозволило перепрофільованим медичним закладам приймати не лише хворих з ковідом, а й з іншими недугами. Але цього не відбувається. Від районних поліклінік до міністерств та управлінь дуже далеко, нас там не чують. То, можливо, місцева влада могла б посприяти у вирішенні наболілої проблеми. Інакше буде катастрофа…
— Вона вже є, — узяла слово заступниця головного лікаря Олена Раєць. — Пам’ятаєте, як було колись? Фельдшер, привізши хвору дитину з Гориня чи Устинівки, узяв її на руки і одразу — на четвертий поверх у реанімацію, де на нього чекає уся служба. Тепер що робити лікареві, коли пацієнт потребує негайної госпіталізації? Везти хворого з Малина у коростенську лікарню, звідти — у народицьку чи овруцьку з надією, що хоч десь заберуть хворого? Чим це може закінчитися, ми вже знаємо. Нещодавно до мене за допомогою звернулася 73-річна пацієнтка з цілим букетом недуг. У неї — хворе серце, цукровий діабет. Жінка скаржилася на нестерпні болі у животі. Була підозра на сечокам’яну хворобу. Потрібно було терміново класти пацієнтку у лікарню, робити УЗД, інші обстеження. Але у малинській лікарні відмовили у госпіталізації, прикриваючись ковідом. Через декілька днів жінка померла. І таких прикладів — сотні. Багатьом хворим не під силу їздити на обстеження в область, через стан здоров’я і безгрошів’я.
— Пригадайте, якими словами ми зазвичай розпочинали й закінчували медичні наради, — долучилася до розмови педіатр Ніна Козлова. — Ми говорили, найважливіше усього — життя людини. Тепер, складається враження, це не так. Ось лише один приклад, який просто не піддається законам логіки: раніше хворих діток з Народич везли у малинську лікарню, бо тут — дитяче відділення, педіатри, тепер відправляємо нашу малечу у Народичі, де немає умов для лікування, дитячих лікарів. Це нонсенс! Якщо до мене на прийом приводять дитину, і я розумію, що є підстава для госпіталізації, перш за все мушу обдзвонити усі лікарні області, шукаючи місце для маленького пацієнта. Скільки відтак втрачаємо часу, сил? Колись навіть мови не було, аби хворі діти разом із батьками їхали у житомирську чи коростенську лікарні без супроводу медика й на власному автомобілі. Нині така практика стає нормою. А хто нестиме відповідальність, якщо з хворим щось трапиться у дорозі? Проблема ще й в іншому. Добре, коли батьки знають, куди везти дитину, до кого звертатися, з ким домовлятися про госпіталізацію. Але ж є мами й тати з віддалених сіл, які розгублено дивляться на лікарів і чекають допомоги. А що ми можемо їм запропонувати? Останнім часом зіткнулася з тим, що обласні лікарні, де можуть прийняти наших дітей, заповнені. Принаймні так було два тижні тому. Педіатри губилися у здогадках, куди направляти хворих. Тим часом наше дитяче відділення було порожнім. З огляду на це у мене виникає запитання: скільки хворих з коронавірусом нині у нашій лікарні? Якщо небагато, то, може, все ж таки доцільно відкрити дитяче відділення? Упевнена, вихід є у будь-якій ситуації, головне, аби було бажання його шукати. Враховуючи, що лікарня ковідна, можна, наприклад, зробити інший вхід для діток, дотримуватися соціальної дистанції, користуватися засобам захисту.
— Якщо не можна відкрити дитяче відділення, хай би хоч створили два-три ліжка для соматичних хворих, адже йдеться передусім про дітей, — погодилася з колегою Олена Раєць. — До того ж ніхто не відміняв наказу МОЗу про те, що діти до року повинні лікуватися лише у стаціонарі. Але у сьогоднішніх умовах це неможливо...
— Якщо лікарня ковідна, то чому міський голова нещодавно вітав у пологову відділенні молоду маму з народженням доньки? — поцікавився хтось із лікарів. — Якось нелогічно виходить: у медичному закладі бояться приймати хворих з інсультом чи іншими хворобами, а впускати у пологове сторонніх людей чомусь нестрашно. Хоч ризики значно вищі, адже під загрозою — новонароджені.
— Сьогодні усе частіше пригадуються слова про те, що у нас була найкраща у світі система охорони здоров’я, — наостанок висловила думку педіатр, завідуюча амбулаторією №2 Тетяна Ковалінська. — Але медична реформа усе розламала, розкурочила, а докупи скласти не виходить. Нині куди не глянь, — розруха, безлад, медичні послуги стали практично недоступними для простої людини. Міністерство часом приймає такі рішення, які просто не можливо втілити у життя, вони не мають нічого спільного з реальністю. Тож погоджуюся з головним лікарем: у нас єдина надія на місцеву владу. Просимо, аби керівництво громади написало у міністерство звернення дозволити малинській лікарні виділити хоч декілька ліжок для соматичних хворих, зокрема для дітей. Адже з коронавірусом, судячи з усього, попрощаємося не скоро, а негаразди, які ми озвучили, чекати не можуть.
На цій, зовсім не оптимістичній ноті, засідання закінчилося. Хочеться вірити, сімейні лікарі та педіатри все ж таки не залишаться наодинці з проблемою, яка визріла у ковідному сьогоденні. Керівництво громади відгукнеться на прохання медиків, адже йдеться про найдорожче – здоров’я і життя наших громадян…
Світлана Сотніченко.
Джерело: «Малинські новини».
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Останні новини
Від музейних колекцій до архітектурних памʼяток: як ЄС допомагає рятувати культурну спадщину України
Партнерський матеріал
09:00
Вчора
16:35
6 листопада
Оголошення
19:28, 6 листопада
19:28, 6 листопада
16:21, 30 жовтня
10:15, 29 жовтня
10:15, 29 жовтня
live comments feed...