Пів століття разом, долаючи усі труднощі, або Секрети щасливого сімейного життя подружжя на Житомирщині

Пів століття разом, долаючи усі труднощі, або Секрети щасливого сімейного життя подружжя на Житомирщині, Ketlandia

Річниця весілля – це завжди важлива й значуща подія в житті кожного подружжя. А тим більше, коли ця річниця ще й «золота»!

Здавалося, ще недавно зовсім юними молодята ставали на весільний рушник і обмінювалися шлюбними обітницями берегти і любити один одного, що б не сталося. Тоді ці слова здавалися звичайними, адже що може статися, якщо любити один одного? Однак, крізь призму прожитих років починаєш розуміти, що в житті трапляється різне… І тепер кожний прожитий у шлюбі рік набуває особливого значення, додає життєвої мудрості та цінності подружнім стосункам. Золотий ювілей своєї сім’ї 21 лютого відзначатимуть Йосип Олександрович та Лілія Андріївна Семчуки з Ружина.

Обоє народилися і виросли у Вільнопіллі. Незважаючи на невелику різницю у віці, Йосип та Лілія разом зростали, навчалися у школі та пасли корів. Жоден із них у ті юні роки навіть не уявляв, що з часом їх поєднає значно більше, ніж дитяча дружба…

Після закінчення школи кожен пішов своїм шляхом… Йосип вступив на зоотехніка до Білоцерківського сільгоспінституту, а Лілія здобувала фах економіста в Ірпені. Коли хлопець закінчував навчання, молода економістка почала працювати в учгоспі, що функціонував при Білоцерківському інституті. Коли побачили один одного, то вже зовсім недитячі почуття спалахнули з новою силою. Попереду на них, молодих, чекало все життя, яке ніхто з молодят вже не міг уявити окремо один від одного. Саме тому Йосип та Лілія вирішили побратися. Але в сім’ї Семчуків трапилося горе – померла бабуся юнака, тому мама Мальвіна Павлівна була проти весілля. Їй подобалася синова обраниця, однак біль та туга за матір’ю не стихали… Докорінно змінити ситуацію допомогли материні сестри, які на одній із сімейних нарад сказали: «Комусь потрібно вмирати, а іншим жити далі. Мама вже своє віджила». Після цих слів було вирішено все зробити по-людськи. Чотирнадцятого лютого відбули сватання, а вже за тиждень, оскільки починався піст, весілля.

– За тиждень підготовки ми геть усе встигли купити та підготувати. І весільна сукня була, і вельон, все – як має бути. Оскільки у Йосипа була велика родина і всі в одному будинку поміститися не могли, то його гості гуляли в нього в хаті, а мої – в мене. Почасти, почаркуваши, навідувалися один до одного. Що там казати? Тоді весілля веселі були, колоритні, із цікавими та неординарними звичаями. Так, наприклад, другого дня після весілля хтось сказав свекрусі, що новоспечена невістка має власноруч всю долівку в хаті вимити. І коли я вже у веранді закінчувала роботу, то хтось із гостей вніс до будинку відро полови і розкидав по підлозі. Ох, мені тоді й образливо було! То зараз я вже з посмішкою згадую ті пригоди, бо розумію, що то, швидше, для сміху робилося, – згадує Лілія Андріївна.

Коли закінчилися гуляння, Лілія пішла жити в невістки. Йосип почав працювати у Березянці, а коли подружжя вже чекало на первістка, чоловіка призвали в Армію. Служити випало аж у Мурманську, далеко від рідного дому. Краялося серце, бо вдома чекала на Йосипа кохана, яка носила під серцем їхню дитину.

– То важкий був період в житті. Чоловік служив, а я жила з його батьками. Іноді так хотілося втекти додому, але коли приходила, трохи посиділа, то мати наказувала, що так негоже, і відправляла до свекрів. Кожен новий лист від Йосипа додавав сили очікувати його приїзду. А коли прочитала, що командир частини сказав чоловікові, якщо народиться син, то дасть йому відпустку додому, молила Господа, щоб це таки був синочок, – згадує жінка.

Довгоочікуваний син Олександр побачив світ в 1972 році. Йосипа, як і було обіцяно, відпустили додому, але лише на два тижні, шість днів з яких зайняла дорога. Однак тоді ніхто не нарікав. Купалися Йосип з Лілею у своєму щасті та тішилися маленьким дивом, що подарував їм Господь.

Коли чоловік демобілізувався, то перевівся на роботу у сусіднє Вишневе зоотехніком, а через кілька років, помітивши лідерські якості чоловіка, його призначили керуючим відділку Бистрицького колгоспу. Лілія працювала спочатку завідуючою Будинком культури, а потім економістом у колгоспі.

У 1974 році в сім’ї Семчуків народилася ще й донька, яку охрестили красивим іменем Надія. Жили, як і всі в ті часи. Працювали важко і багато і в колгоспі, і вдома.

А коли Бистрицький колгосп роз’єднали, то Йосипу Олександровичу запропонували очолити новостворене господарство у Вільнопіллі.

Отак у роботі й роки спливали. За цей час встигли й дітей одружити й онуків дочекатися. А у 2005 році, коли вже були на заслуженому відпочинку, купили будинок і переїхали в райцентр. І хоча залишати батьківський дім, де закопана пуповина, де промайнуло все життя, було надзвичайно важко, однак Семчуки хотіли бути ближче до дітей та внуків, яких у них четверо: Оксана, Мар’яна, Оля та Альона. А чотири роки тому Ольга подарувала дідусеві й бабусі ще й правнука Костянтина, яким вони безмежно тішаться.

– Що допомогло зберегти шлюб протягом років? Перш за все, це любов, повага та готовність разом долати всі життєві труднощі. У подружньому житті головне – це розуміти і поступатися один одному, вміти пробачати. Бо всяке на віку буває: посперечалися, розійшлися в різні кімнати, а потім сидиш і думаєш, чи варта ота дрібничка всього цього… Мовчки встаєш і йдеш миритися. Для нас основним завжди була наша сім’я. Ми всього добивалися самі. І, хоча було в житті всякого, але зараз, оглядаючись на прожиті роки, я розумію, що була тоді і зараз є щасливою жінкою, – ділиться Лілія Андріївна.

Вітаємо вас, шановні молодята, та щиро бажаємо вам прожити разом ще багато довгих і щасливих років у шлюбі, зберігаючи молодість та кохання у своїх серцях! Гірко!

Аліна Костенко «Ружинська земля»

Читайте також: Заспівав з Олегом Винником: Талановитий рокер із Житомирщини підкорює шоу «Голос країни». ВІДЕО

Читайте також: У Житомирській області запрошують на захоплюючу орнітологічну екскурсію «Птахи Звягельщини»

Читайте також: В Коростенському районі знаходиться вольєр, де утримуються фазани, дикі кабани та олені плямисті. ВІДЕО

Читайте також: Виклик, котрий може врятувати життя: як Житомирі допомогли дідусю після інфаркту у важкому стані

Читайте також: Читайте також: Юних житомирян запрошують взяти участь у конкурсі малюнків на комічну тематику!

Пів століття разом, долаючи усі труднощі, або Секрети щасливого сімейного життя подружжя на Житомирщині, фото-1
Пів століття разом, долаючи усі труднощі, або Секрети щасливого сімейного життя подружжя на Житомирщині, фото-2
подружжя золоте весілля ювілей пів століття житомирщина чоловік жінка дружина житомирська область фото світлини
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Оцініть першим
(0 оцінок)
Поки ще ніхто не оцінював
Ніхто ще не рекомендував
Авторизуйтесь ,
щоб оцінити і порекомендувати

Коментарі