Розвідник 95-ої бригади Іван Трембовецький: як ми виходимо з Дебальциво

"Рік тому, після Майдану, коли почалася ця "заварушка" з Кримом, ми пішли з друзями у військкомат і записалися в добровольці з такою умовою, що якщо воювати, то воювати, а якщо документи писати, то самі пишіть. Нам через місяць подзвонили, запросили у військкомат і відправили в Житомир. Я потрапив в свою 95 бригаду, в якій служив строкову службу 12 років тому, в свій батальйон.

До цього я працював випусковим редактором на каналі "2 + 2" та на каналі "ТЕТ" одночасно. Зараз я повернувся на роботу. Але досі відновлюю свої сили і здоров'я, тому що на цій війні, крім контузій і поранень, навіть зуби у всіх "полетіли", - розповідає демобілізований десантник Іван Трембовецький. - Спочатку я був розвідником в розвідвзводу другого батальйону, а потім став заступник командира розвідвзводу. Стояли в Добропіллі, а в травні, коли почалася АТО, наша бригада поїхала брати Карачун, разом з Нацгвардією і зі спецназом. Тоді наш батальйон взагалі був дуже розкиданий по різних місцях.
Коли поверталися назад в Добропілля після завдання, зустріли по дорозі маленьку дитину, яка кричав: "Слава Україні", - і зрозуміли, що не все так погано в цьому регіоні, що багато нас підтримують.

Потім ми почали навколо Слов'янська ставити пости, щоб пройшли вибори і "чума", так би мовити, не поширювалася. Пам'ятаю, стояли на посту, перекривали трасу, біля міста Дімітрова. Коли люди проїжджали, ми їх оглядали, якщо з дітьми - то просто пропускали. Більше всіх оглядали міліцію, бо вважали, що половина з них - рідкісні негідники, які, дозволили відбутися тому, що відбулося на сході і здали зброю самі, добровільно. А деякі місцеві говорили іноді: "Ви нас трусіть, але ось вам їжа". І ми знову зрозуміли, що не все так погано, як здалося спочатку. Правда, наслухавшись розповідей, що деякі поїли і заснули, ми їли по черзі.

Ось так ми простояли три з половиною тижні. Якраз тоді в нашому батальйоні були перші загиблі. Хлопці везли нам продовольство. І потрапили в засідку. І екіпаж БТР разом з супроводом загинув. Тоді для мене настав інший етап: якесь відчуття, що ось тепер все дійсно серйозно і треба бути дуже уважним.
Потім ми переїхали в ліс недалеко від Карачун і прожили там пару місяців. Спочатку було дуже важко: води і їжі було дуже мало. В добу давали літр на людину. І що хочеш з нею те й роби, чи то пий, чи то мийся. А тоді було дуже жарко. Із забезпеченням була велика проблема, бо тоді ще толком не знали, яким чином до нас доставляти все необхідне.
Звідти ми їздили на різні виїзди. Наш підрозділ було конвоєм для нашої бригади. Хлопці з 1-го і 13-го батальйонів дуже круто воювали. А ми їм допомагали, супроводжували, привозили боєприпаси. Спочатку саме це було нашою роботою.
Після звільнення Слов'янська вся 95-а базувалася в місті. Там, за довгий час, ми нарешті побачили що таке ліжко. Звідти почали робити марші. Але якщо інші бригади виїжджали батальйонами і змінювалися, то наша вийшла і жодного разу не змінювалася.
Ми об'їздили багато чого. Коли наша бригада заїжджала в Лисичанськ, трупами там просто кишіло. Цих убитих сепаратистів ніхто не прибирав, спека була моторошна і сморід стояв неймовірний.
Одне з найбільш пам'ятних місць для мене - це аеропорт. Ми заїхали в Піски. Спочатку була така задача, що працює мінометна група, а ротні групи і взводу піхоти стають на прикриття. Тобто, ми повинні були відбивати в разі чого Піски або ж їхати в аеропорт у вигляді підтримки. Але вийшло все трохи не так: в однієї частини групи задача яка була, так і залишилася, а іншій частині треба було відправитися в аеропорт, тому що там не вистачало людей. Ось так два місяці наш батальйон пробув у терміналі, групи періодично мінялися.
Наш взвод заїжджав в аеропорт кілька разів. Крайній заїзд зі змішаних підрозділів був наприкінці листопада, потім нас поміняв 90-ий батальйон. Головним правилом в терміналі було залишатися спокійним і постійно бути напоготові. Тому що в будь-який момент могло прилетіти.
Коли був день народження Путіна, вони що дурні йшли, юрбами, немов м'ясо, бо лупили ми по них чимало. Дуже була видна різниця між Сепар і професіоналами. Одна справа, коли бачиш когось на відстані 300 метрів, а інше 20-ти - і розумієш, що це точно не шахтар який-небудь, а солдат.
Останні три доби, з 30 по 1 грудня, були дуже жорсткі, тому що бої не припинялися. Спали тоді по годині, по два - не більше. На третю добу, після тривалих боїв, були вже ніякі. Нас якраз приїхав міняти 90-ий батальйон, а там такий шквал - вороги "посипали" нас з усіх сил. Тоді стало зрозуміло, що прибулі хлопці були зовсім не обстріляні - це велика помилка посилати в таке пекло новачків, не можна кидати психологічно і фізично не готових людей на таке.
Після аеропорту нам дали відпустку, і в кінці відпустки у мене був переломний період - я вирішував: повертатися чи ні. Мені постійно щастило на війні, але весь час так бути не може. Я замислювався, а може  вистачить? Але подзвонив мій командир, сказав, що він серйозно захворів і, щоб я його замінив.
А в січні ми повинні були вже готуватися до дембелю, повертатися до Житомира. Але потім щось змінилося, і кілька наших груп приготували терміново на виїзд. Ми вирушили з нашою артой під Донецьк, в поля, в район Авдіївки і Спартака. Сказали на три дні, а просиділи там 23 дні. За нами вели вогонь кожен день, а укриттів там немає. Перших два тижні жили без окопів, тому що постійно переїжджали. Спали на снігу під БТРом, іноді на ньому. Сховатися там ніде було, якщо летить - просто ліг і перечікувати. Але нам там крупно щастило, причому тижні три поспіль - у всіх були тільки контузії.
Після цих полів ми приїхали в Слов'янськ, брудні. Я голову довго відмивав.
Там почали займатися писаниною - паперовою роботою. Мені, в першу чергу, треба було зайти в медроту, записати всі свої поранення і контузії. Багато хлопців повинні до цього дійти, що війна - війною, але якщо у тебе є якісь наслідки, треба не забувати, щоб все було вписано в журнали - це документи і підтвердження того, що ти воював"....

Цензор.НЕТ
РОЗВІДНИК 95-ої бригада ІВАН Трембовецький ДЕБАЛЬЦЕВО
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію
Автор
(0 оцінок)
Актуальність
(0 оцінок)
Виклад
(0 оцінок)
104 перегляди в лютому
Я рекомендую
Ніхто ще не рекомендував
Суспільство
У ході підготовки до сесії міської ради, яка має вирішити, чи будуватимуть у Житомирі новий корпус гуманітарної гімназії №23, головинй архітектор міста поділився своїми думками з цього питання. «Наразі ситуація навколо 23-ї гімназії доволі цікава. Поки що чекаємо на прийняття депутатами рішення стосовно долі школи - проектуємо та будуємо чи ні? Але вже зараз всім зрозуміло - гімназія перенавантажена», - зауважив Ю.Безбородов. Головний зодчий міста перекона...
Культура
"На Житомирщині будуть знімати історично-пригодницький українсько- словацький серіал "Слов'яни". Найбільше сцен відзнімуть поблизу нашого села Городське де, біля річки, буде збудовано старовинне слов'янське селище. До масових сцен режисери планують залучати й місцевих жителів. Зйомки будуть тривати аж до кінця осені", - повідомила Інна Величко, мистецтвознавець, господиня садиби "Поліська хата". "Слов'яни" - це друга сумісна робота продюсерів Андрія Єрмака...
Кримінал
Уранці 16 лютого на спецлінію «102» надійшло повідомлення про конфлікт у приватному домоволодінні міста Житомира.  Прибулі на місце події поліцейські виявили тіла двох жінок із слідами насильницької смерті. Нині розпочато кримінальне провадження. Поліція розшукує особу, підозрювану у причетності до вбивства. Про це повідомили у відділі комунікації поліції Житомирської області. «Ранок суботи приніс звістку про страшну подію. У приватному домоволодінні майже...
Пригоди
Як повідомило видання «КОРОСТЕНЬ today», у Коростені, що на Житомирщині, третій день місцяни переживають транспортний колапс. Відтак, змушені перетинати залізничний переїзд «Військове містечко-Київська», на якому зупинився вантажний потяг. «Сьогодні переїзд ЖД «Віськове містечко – Київська» був заблокований півтори години, офіційних пояснень ми як і раніше не чули! Люди перелазили як по драбинам, що були причеплені до вантажних вагонів, так і під ними. При...
Суспільство
Сьогодні, 15 лютого, до Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав та 30-ї річниці виведення військ з Афганістану в Житомирі відбувся мітинг-реквієм. Ветерани бойових дій у Афганістані, воїни-інтернаціоналісти, члени їх сімей, громадськість пройшли колоною з майдану Соборного до Нового бульвару, де біля пам’ятного воїнам-афганцям «Чорний тюльпан» відбувся мітинг та покладання квітів. Присутні вшанували загиблих воїнів хвилиною мовчання....
Культура
Доцент кафедри суспільних наук Житомирського Національного агроекологічного університету, кандидат історичних наук Геннадій Махорін провів незвичний урок історії для слухачів Університету людей поважного віку, що діє при міській бібліотеці. Як зауважила директорка КЗ «Централізована бібліотечна система» Лариса Харчук, у бібліотеці організовані безкоштовні курси комп’ютерної грамотності, цікаві зустрічі для людей поважного віку, працює танцювальний клуб «Ре...
Суспільство
За оперативними даними Центру громадського здоров’я МОЗ України, протягом 6-го тижня 2019 р. на кір захворіли 3142 людини — 1472 дорослі та 1670 дітей, що на 7% менше, порівняно з показниками попереднього тижня. «Щеплення — єдиний надійний захист від кору, особливо якщо у вашому регіоні зафіксовано спалах захворюваності», - констатують медики і не завжди погоджуються батьки. Відтак, влада Житомира 1 лютого прийняла рішення: діти зможуть відвідувати освітні...
Влада
28 лютого в Тель-Авіві пройде ізраїльсько-український саміт The Israeli Ukrainian Muni Summit (IUMS 2019). У програмі заходу -  виставки, конференції, дискусійні панелі за участю міністрів, членів парламенту, представників бізнесу Ізраїлю, науковців, журналістів, міських голів багатьох міст світу. Головна тема конференції MUNI WORLD - безпека у містах. Як представлено в програмі саміту, Житомирський міський голова Сергій Сухомлин – учасник панельної дискус...
Культура
Вперше за час існування гурту відбудеться сольний концерт «ВулБи» з програмою "Музичні історії". Улюблені старі треки, нові композиції та безліч приємних сюрпризів чекатимуть на своїх поціновувачів. І на десерт -  відбудеться прем’єра відеокліпу на пісню, назву якої менеджер гурту Ілля Грицанюк поки не розголошує. Традиційно вхід вільний. Благодійні внески вітаються. Концерт відбудеться 16 лютого 2019 року за адресою: пров.Скорульського, 5, у Місцевому Нов...